Шлях королів. Брендон СандерсонЧитать онлайн книгу.
в грудину прірводемона. Тепер, коли той був мертвий, Сколкозброєць міг різати його плоть. Знов заюшила лілова сукровиця. Елгокар відкинув клинка й запустив підсилені Збруєю руки в рану, порпаючись там і зрештою щось намацавши.
Він вирвав яхонтосерце чудовиська – величезний самоцвіт, що росте всередині кожного прірводемона. Хоч і горбкуватий та негранований, проте це був смарагд чистої води завбільшки з людську голову – найкрупніше яхонтосерце з усіх, що коли-небудь бачив Адолін, хоча навіть невеличкі з них вартували цілого статку.
Елгокар високо здійняв свій моторошний трофей, довкола нього з’явилися золоті спрени слави, а солдати вибухнули тріумфальними криками.
14. Платня
Дозволь насамперед запевнити тебе, що елементу нічого не загрожує. Я знайшов для нього безпечне місце. Можна сказати, що я дбаю про його захист не менше, ніж про власну шкуру.
Того ранку, який настав після прийнятого у великобурю рішення, Каладін подбав про те, щоби прокинутися раніше за інших. Він відкинув ковдру й пройшовся кімнатою, сповненою скулених під ряднами клубків. Він не почувався схвильованим, але був сповнений рішучості. І готовий боротися знову.
Він розпочав цю боротьбу з того, що розчинив двері назустріч новому дню. Позад нього залунали стогони й прокляття – то прокидалися змучені мостонавідники. Узявши руки в боки, Каладін розвернувся до них. Наразі команда Четвертого мосту налічувала тридцять чотири людини. Їхня кількість весь час коливалася, але для підняття мосту потрібно було щонайменше двадцять п’ять чоловіків. Хоч на одного менше – і міст неминуче перекинеться. Таке інколи траплялося навіть тоді, коли носіїв було більше.
– Підйом! Шикуйсь! – крикнув Каладін у кращих традиціях свого військового минулого й сам злякався тієї владності, яка бриніла в його командному голосі.
Мостонавідники закліпали заспаними очима.
– Це означає, – гаркнув Каладін, – усім вийти з казарми й стати в шеренги! І ви – буря на ваші голови! – зробите це прямо зараз, або я вас по одному туди перетягаю!
Сил спурхнула донизу й сіла йому на плече, зацікавлено спостерігаючи за дійством. Деякі з чоловіків посідали в «ліжках», спантеличено зиркаючи в його бік, натомість інші щільніше загорнулися в рядна й повернулися до нього спиною.
Каладін глибоко вдихнув.
– Що ж, я попереджав, – він зайшов до казарми й зупинив свій вибір на жилавому алетійцеві на ймення Моаш. Моаш був дужим чолов’ягою, а Каладін якраз і потребував наочного прикладу, тож миршаві Данні або Нарм категорично не підходили. Крім того, Моаш був одним із тих, які повернулися на інший бік і спокійно собі спали далі.
Каладін ухопив Моаша за руку і, щосили смикнувши, рвучко його підняв. Той зіп’явся на ослаблі ноги. Він був ще молодий – приблизно Каладінів одноліток – і мав яструбине обличчя.
– Іди ти в бурю! – огризнувся Моаш, висмикуючи руку.
Каладін зарядив Моашу під дих, щоби тому забило дух. Шокований Моаш