Чому ми кохаємо. Хелен ФишерЧитать онлайн книгу.
може викликати різноманітні стрімкі перепади настрою, від веселощів, коли повертається кохання, до тривожності, відчаю чи навіть люті, коли пристрасть ігнорують або відкидають. Як стверджував швейцарський письменник Анрі-Фредерік Ам’єль, «що більше людина кохає, то більше страждає».
Таміли, народ Південної Індії, навіть мають слово, що позначає цей хворобливий стан. Такі любовні страждання називають маяккам, що перекладається як «інтоксикація, запаморочення, марення».
Мене не здивувало, що 72 % опитаних чоловіків та 77 % жінок не погодилися з твердженням: «Поведінка ___________ не впливає на моє емоційне самопочуття» (додатки, питання № 41). Але 68 % чоловіків і 56 % жінок підтримали твердження: «Мій емоційний стан залежить від того, як _______ ставиться до мене» (додатки, питання № 37).
Уночі ти мені приснись,
Щоб на тебе я надививсь
Й розплатилася ніч сповна
За марні сподівання дня27.
Закохані, як було відомо поету Метью Арнольду, жадають емоційного єднання з коханими28. Без цього вони гостро відчувають свою незавершеність, порожнечу, наче в них відсутня якась важлива частина.
Ця надмірна потреба в емоційному єднанні, характерна для закоханих, влучно описана в «Бенкеті», оповіді Платона про звану вечерю в Афінах у 416 р. до н. е. На цю святкову вечерю в дім Агафона зійшлися найвидатніші уми класичної Греції. Коли вони напівприлягли на свої ложа, хтось із гостей запропонував розважитися жартівливою дискусією: кожен по черзі описує та уславляє бога кохання.
Усі погодилися. Флейтистку відпустили. Тоді гості по черзі оспівували бога кохання. Дехто вважав цю надприродну постать «найдревнішим», «найпочеснішим» чи «найнеперебірливішим» з усіх богів. Інші стверджували, що бог кохання – «юний», «чутливий», «могутній» чи «добрий». Усі, окрім Сократа. Він почав похвалу з пригадування своєї бесіди з Діотімою, провидицею з Мантінеї. Говорячи про бога кохання, вона сказала Сократові: «Він завжди живе в стані потреби»29.
«Стан потреби». Мабуть, жодна інша фраза у всій літературі так чітко не описує сутність пристрасного кохання: потреба. У моєму опитуванні 86 % чоловіків та 84 % жінок погодилися з твердженням: «Я глибоко сподіваюся, що приваблюю _______ так само, як він/вона приваблює мене» (додатки, питання № 30).
Світова література пронизана цим прагненням злитися з об’єктом кохання. Римський поет VI століття Павло Силенціарій писав:
Лежали там коханці, зімкнулися губами
В безпам’ятстві, у невтамовній спразі,
Кожен прагнучи повністю розчинитися в іншому30.
Івор Вінтерс, американський поет ХХ сторіччя, писав: «Нехай замкнуть в одній труні наш прах, / Єдиним духом станемо в віках»31. І Мільтон майстерно висловився у «Втраченому раю», коли Адам каже Єві: «Ми єдине ціле, одна плоть; втратити тебе – це втратити себе».
Філософ Роберт Соломон уважає, що це сильне бажання – основна причина слів закоханого: «Я кохаю тебе». Це не стверджування