Будинок на Аптекарській. Ольга СаліпаЧитать онлайн книгу.
приходила в той день, коли дядькоанатолій вмер. Шукала його. Але ще ніхто не знав, що трапилося.
Ляна знайшла на підвіконні пляшку з негазованою водою, налила собі склянку і повільно випила. З дитинства цей спосіб заспокоїтися був найдієвішим. Коли після нападів алергії приходила задуха і панічна атака, мама наливала їй води й примушувала пити дрібними ковтками. Після цього Ляні завжди легшало. Цього разу дівчина також відчула, як серцебиття внормовується.
– Ще про це поговоримо, – закинула наплічник і взялася за ручку дверей, – мені треба в місто.
– Тоді вона залишила записку.
Ляна завмерла на місці як вкопана. Трохи подумала й повільно розвернулася. Ніколай стояв посеред кімнати і на витягнутій руці тримав клаптик паперу.
Ляна зробила крок назустріч і мовчки взяла з його рук папірець. Вже на вулиці прочитала: «Переносимо зустріч на четвер. Тетяна Аніцька». Поряд загудів тролейбус, і дівчина запхала папірець до кишені. Пізніше подумає, що із цим всім робити.
На «Новій пошті» у той день знову працював Дмитро.
– Добре, що все виявилося так просто, – посміхнувся, вислухавши історію про руду жінку. – Щось таке я собі й думав. Але замки зміни. Хочеш, сьогодні тобі допоможу.
– Хочу, – посміхнулася Ляна. – Тільки без поцілунків.
Хлопець награно зітхнув:
– Бажання дами – закон. Без – то без. Чекай мене, як стемніє, – підморгнув.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.