Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. АнтологияЧитать онлайн книгу.
підгірської пастир побожний,
Всюди відомий Іван, що з дідуської ниви походив».
Далі, між друзями нашими був і той Вовчик блаженний,
Що вовноносних прекрасно зберіг наших кізок жадібних,
Також йому підкорялась тоді уся руська громада,
Тигри вірменські боялись його, хоч і був він ласкавий,
Руськії леви дрижали, хоча справедливим вважався.
Тож, бородаті цапи, ви скажіте усім, хто питає,
Де отой Вовчик тепер і в яку він вівчарню подався,
Прахом він тлінним вже став, очевидно, і так спочиває,
І не воскресне (о доле!) тепер, у біжучому році.
Знову ж Старецький, мій друже хороший, славетна людина,
Чи ж про заслуги його не дійшла вість до самого неба?
Гори, що славитесь буйними травами, вас я вітаю!
Він мав садибу у вас, і для наших овечок поживу
Щедро давав, і відкрив там для них життєдайні джерела.
Тож застеляйте тінисту печеру під листям пахучим,
Ладан паліть на могилі, скропивши себейським напоєм,
І додавайте постійно цілющий бальзам по краплині,
Вдосталь хай буде ще й тут, на могилі, плакучої мирри.
Хай же зберуться всі тут, де така спочиває турбота,
Стадо лишивши, нехай прославляють чини його гідні.
Адам Чагровський
(1565–1599)
Польсько-український поет другої половини XVIcm. народився у с Чагрів біля Галича. Походив з роду бояр Чагровичів, відомого ще за часів Ярослава Осмомисла. Дитячі і юнацькі роки минули у Зимній Воді. Заробляв на прожиття військовою службою, брав участь у кількох історичних битвах, воював з турками.
Якийсь час жив у Познані, але незабаром оселився у Добромилі в Яна Щасного-Гербурта. Писав польською мовою, автор єдиної збірки «Trenyі rzeczyrozmaite» (1597 і 1599 рр.). (Поезію, що подається в нашій збірці, переклав Р. Радишевський.)
Тож скажи нам, кобзо моя,
Що уміє дума твоя.
Кращої нема в устої
Від людини лицарської!
Йде на краї пограничні,
Як льоди зійдуть північні,
Й видно ген поля безкраї,
Зелен-травами зіткані!
Глянь, діброви листя вкрило,
Птаство різне налетіло,
Звірі зграями гасають,
І роями рибки грають.
Селянин до них охочий
Сіті по воді волочить.
А стрілець із охорони
Вцілить звіра без загону.
До непрохідних порогів
Дніпровий козак убогий
Пливе човном не без страху
«Худою жив соломаху».[1]
Воїн у міцнім ладунку
В таборі шука рятунку
Після скромного обіду
У сторожі зникне з виду
В крузі випробує коні
Або списа в кільце вгонить.
А коли заб'ють тривогу
Він із табору – в дорогу
Під святими хоругвами
Кличуть труби із бубнами.
Він біжить по переліску
Чи для слави, чи для зиску.
Юні там на герць виходять,
Часто-густо в крові бродять.
Як
«Худою жив соломаху» – ці слова в оригіналі подано українською. Слід розуміти так, що козак живився пісною соломахою.