Збірка третя «Дороги життя». Диана ЛяшукЧитать онлайн книгу.
Відтінок 1
Тут криється таємниця
Її оглядає пильно моя зіниця,
Думки течуть понад горами,
Танцюю і веселюся я цими днями.
Відтінок 2
Вогонь палає і душа горить,
Кіт територію свою бдить,
Іронія долі полягає в тому,
Щоб не зректися в дні печалі свого дому.
Відтінок 3
Ігрива посмішка і нірвана слідує за нею,
Час іде а я слухаю тишину і кайфую,
Перемоги нові і стратегії будую,
Прорив і ендорфін відривають від землі-літаю!
Відтінок 4
Ти думаєш що знаєш мене,
Але я знов ускользаю,
Я на вітру в жару таю,
Пісня скінчилася-я умовкаю
Відтінок 5
Ім’я неповторної-Хамелеон,
В диханні в голосі чути стон,
Не піймати не зазняти
Її можна лиш прийняти.
Відтінок 6
Долю твердо протаранив,
Смерть перемігши знову,
Ти зло на всіх усюдах забанив,
Вчинив мене ти нову!
Відтінок 7
Де земля розверзлася в пітьмі,
Руки бережно обіймали твої,
Цілунком світи нові відкрив,
Запанував у серці любов’ю до памороку довів.
Відтінок8
Закат
Стынет мой враг,
Я раскалю его до предела
И буду петь марш смело.
Відтінок 9
Люблю свою країну Францію
І віру чисту щиру Христову,
Серце стучить гулко знову
Й фрази ллються віддаючи хвалу!
Відтінок 10
Цвіте сакура- весна душу наповня,
Прийшла прекрасна пора ця,
Яка все вирішує і змінює,
Як два плюс два- чотири дорівнює.
Відтінок 11
Я скиталець звідусіль гнаний,
Але перст мені даний,
Як захист веде по життю,
Я бачу посмішку Твою.
Відтінок12
Ідеал не спить він вершить,
Твердий як граніт,
Він тут і там крізь мить,
У ніжності себе не мнить.
Всі знають хто такий ідеал,
Він чистий як кристал,
Усім завжди подобається
І на вітру не лопається.
Відтінок13
Красива дівчина гуляє,
Всіх поглядом спопеляє
І дихає як живе,
Вона до кісток тебе пройме.
Відтінок14
Війна і мир де грань між ними,
Усі озабочені фактами тими,
Що цінності насправді не мають,
Вони про совість свою забувають.
Вперед крізь тумани
А я виходжу зі сцени,
Порвала всі антени,
Весь світ перестав існувати,
Я буду до кінця грати,
За правду добру волю
І показати кулак горю,
Йти гордо вперед крізь тумани,
Вже зажили старі мої рани!
Мене ніщо не тримає-я вільна,
Вишибаю двері ногою сміюся досхочу,
Ні я швидка не повільна,
Я легко беру те що хочу.
Після бою не гріх за перемогу випити скотчу,
Ціною великою заплативши захищаючи батьківщину зотчу,
Я воїн втративший невинність,
Життя моє тепер ввійшло в помірність,
Все знайоме все однакове і страсті затихають,
Усі страхи перед неминучим зникають
І біль істини робить мене сильнішою,
Тепер же я буду, многих глупців, розумнішою!
Встреча навсегда
Я Ангел сошедший с небес,
На помощь прислана Богом сдесь,
Сияние прошлой жизни нас свело,
Не страшно теперь ничего когда рассвело.
И я та же что всегда: лишь для тебя живу,
Сохраняя пил воспоминаний дорогих,
Собрала волю и силу в точку одну,
Чтоб дела любви вершить на века,
Эта благодать на меня снизошла!
Ты