Розколоте небо. Светлана ТаланЧитать онлайн книгу.
На нараді в області керівництво нас більш детально ознайомило з документами листопадового пленуму ЦК ВКП(б). На ньому перед кожною областю було поставлено завдання суцільної колективізації. Для виконання цієї місії в наше село та сусідні хутори були направлені, як ви вже знаєте, я, уповноважений від Державного політичного управління, та Кузьма Петрович, наш парторг. Комуністична партія покладає на нас із вами велику надію. І що ми маємо на цей час? У сусідніх селах вже пройшла колективізація, селяни масово пишуться в колгоспи, існує машинно-тракторна станція, куди держава прислала перші трактори та сівалки. Прискорення колективізації загострило питання про долю куркульства. Нещодавно, у грудні цього року, на конференції істориків-марксистів товариш Йосип Сталін поставив перед нами завдання ліквідації куркульства як класу.
Іван Михайлович так запально говорив, що розчервонівся, захекався й закашлявся. Кузьма Петрович завбачливо подав йому склянку води. Чоловік вихилив одним духом її й одразу ж продовжив:
– А що у нас? Провели перші селянські збори. Не буду приховувати, що лише завдяки пораді Кузьми Петровича я не ставив на них питання вступу до колгоспу. Ми дали селянам час на роздуми. Село розворушили, як бджолиний вулик. І які точаться розмови? – звернувся він до колег-комуністів, які сиділи мовчки навпроти оратора. Хтось із чоловіків відвів погляд, хтось опустив очі, але знайшовся один, готовий дати відповідь.
– Так, ви правильно сказали, – підвівшись із місця, сказав Семен Семенович Ступак. – Село гуде як вулик. Різні точаться розмови щодо комуни. У людей тільки й балачок про колгоспи.
– А скажи мені, Семене Семеновичу, чи готові вони до вступу в колгоспи? – примруживши очі, запитав чекіст.
– Як вам сказати… – затнувся чоловік.
– Кажи як є. Ти ж комуніст!
– Ладні хоч зараз вступити лише одиниці! – на одному подиху випалив Семен Семенович.
– Як то?!
– Є бажаючі вступити, але то все бідні, дуже бідні люди. У них малі наділи, багато ротів, а худоби мало, – уточнив Ступак.
– А інші? Що їх не влаштовує?
– Не хочуть своє віддавати в суспільну власність. Розумієте, вони ще не готові розпрощатися зі своїм добром.
– Їх хтось підбурює? Морочить голову?
– Та ні, – невпевнено відповів Семен Семенович. – Звикли мати щось своє, прикипіли до нього, а все нове у нас у селі сприймають насторожено. Тобто я хочу сказати, що підуть у колгосп, але не всі.
– Багатії не підбурюють людей?
– Не чув цього, брехати не буду.
– Велике партійне вам спасибі! – промовив Іван Михайлович. – Товариші! Ось на таких принципових комуністів ми з вами повинні спиратися! Ми з вами покликані втілити у життя проект великих перетворень п’ятирічного плану, ухвалених партією ще минулого року. Головне його завдання полягає в тому, щоб капіталістичний світ у економічному відношенні наздогнати та навіть перегнати. Наш далекоглядний та мудрий