Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся УкраїнкаЧитать онлайн книгу.
до пестощiв?
Лукаш Я не любився
нi з ким ще зроду. Я того й не знав,
що любощi такi солодкi!
Мавка пристрасно пестить його, вiн скрикує з мукою втiхи.
Мавко!
ти з мене душу виймеш!
Мавка Вийму, вийму!
Вiзьму собi твою спiвочу душу,
а серденько словами зачарую…
Я цiлуватиму вустонька гожi,
щоб загорiлись,
щоб зашарiлись,
наче тi квiтоньки з дикої рожi!
Я буду вабити очi блакитнi,
хай вони грають,
хай вони сяють,
хай розсипають вогнi самоцвiтнi!
(Раптом сплескує руками.)
Та чим же я принаджу любi очi!
Я ж досi не заквiтчана!
Лукаш Дарма!
Ти й без квiток хороша.
Мавка Нi, я хочу
для тебе так заквiтчатися пишно,
як лiсова царiвна!
(Бiжить на другий кiнець галяви, далеко вiд озера, до цвiтучих кущiв.)
Лукаш Почекай!
Я сам тебе заквiтчаю.
(Iде до неї.)
Мавка (смутно)
Не краснi
квiтки вночi… тепер поснули барви…
Лукаш Тут свiтляки в травi, я назбираю,
вони свiтитимуть у тебе в косах,
то буде наче зоряний вiнок.
(Кладе скiльки свiтлякiв їй на волосся.)
Дай подивлюся… Ой, яка ж хороша!
(Не тямлячись вiд щастя, пориває її в обiйми.)
Я ще набрати мушу. Я вберу
тебе, мов королiвну, в самоцвiти!
(Шукає в травi попiд кущами свiтлякiв.)
Мавка А я калини цвiту наламаю.
Вона не спить, бо соловейко будить.
(Ламає бiлий цвiт i прикрашує собi одежу.)
Русалка (знов виходить з туману. Шепоче, повернувшись до очеретiв)
Дитинчата-Потерчата,
засвiтiте каганчата!
В очеретах заблимали два бродячi вогники. Далi виходять Потерчата, в руках мають каганчики, що блимають, то ясно спалахуючи, то зовсiм погасаючи. Русалка притуляє їх до себе i шепоче, показуючи в далечiнь на бiлу постать Лукашеву, що мрiє в мороку помiж кущами.
Дивiться, он отой, що там блукає,
такий, як батько ваш, що вас покинув,
що вашу ненечку занапастив.
Йому не треба жити.
Перше Потерча
Утопи!
Русалка Не смiю. Лiсовик заборонив.
Друге Потерча
А ми не здужаєм, бо ми маленькi.
Русалка Ви маленькi,
ви легенькi,
в ручках вогники ясненькi,
ви як ласочки тихенькi, –
ви пiдiть у чагарник,
не почує Лiсовик,
а як стрiне –
вогник свiне –
був i зник!
Перекиньтесь блискавками
над стежками.
Спалахнiть над купиною,
поведiть драговиною, –
де вiн стане,
там i кане
аж на саме дно болота…
Далi – вже моя робота!
Ну! блись-блись!
Потерчата (рушаючи одно до одного)
Ти сюдою, я тудою,
а зiйдемось над водою!
Русалка (радо)
Подались!
(Надбiгає