Эротические рассказы

Перлини української класики (збірник). Василь СтефаникЧитать онлайн книгу.

Перлини української класики (збірник) - Василь Стефаник


Скачать книгу
и хохотом толпятся в беспорядке козаки и девушки.

      Стеха (подносит кобзарю рюмку вина). Випий, дiдусю, для смiлостi.

      Кобзарь (випивши). Спасибi тобi, дiвко! (Прокашлявшись.) Слухать – що їсти, в горшку не бовтати, усiв не марати, слов не пропускать, другим не мiшать.

      Обший легкий шопот й смех.

      Стеха. Послухаю, послухаю, чи єсть же така страховина, щоб я злякалась.

      Голос. Чуєш ти? Коли не будеш мовчать, так геть собi!

      Другой. А то виженем!

      Стеха. А хто б посмiв! Сотник вас усiх перевiшає.

      Голос. Дзус йому, мурому! Гляди, щоб на однiй осичинi не повiсили тебе з сотником.

      Хозяйка. Та замовчiть же, Бога ради! (К кобзарю.) Кажи, дiдусю, кажи; їх не переслухаєш.

      Кобзарь (прокашлявшись). У венгерськiй сторонi, у цесарцiв[7], за шляхетською землею, стоїть гора висока; а в тiй горi нора глибока; в норi сидить не звiр, не птиця – турецька цариця. Сидить вона сто тисяч лiт, не молодiє, не старiє, а тiлько дедалi злiє; їсть вона од схiд до захiд сонця – не хлiб печений, не курей i не яку-небудь людську страву, а трощить маленьких дiтей за те, що коли ще вона була у Туреччинi важкою, так їй сказав арменський знахар, що вона родить дочку i дочка та буде, як пiдросте, в тисячу раз краще її. От вона, справдi, як родила дочку, так зараз i з’їла її, та з того часу сидить у норi i, невгаваючи, усе їсть дiтей; не розбира, хоть хрещенi вони, а хоть нехрещенi, їсть усiх, їсть тобi всiх та й годi, – i дiвчаток, i хлопчикiв…

      Стеха (быстро). I хлопчикiв! Ах, вона триклята баба! Щастя її, що я не знаю тiєї гори.

      Голос. А що б ти зробила?

      Стеха. Що? Задушила б.

      Голос. Куди тобi, погане!

      Другой. Ти й за дверi сама боїшся вийти.

      Стеха. Хто, я?

      В толпе. Та не мiшай же слухать! Не хто ж бiльш, ти!

      Стеха. Я боюсь? Хочеш, зараз пiду на гробовище? А коли хочете, так у стару корчму, що на старому шляху.

      В толпе. Прудка дуже! За порiг не вийдеш, умреш.

      Стеха. Я вмру! Що ставиш?

      В толпе. Мої музиканти на всю; а ти?

      Стеха. Пiввiдра слив’янки, три куски сала i паляниця.

      В толпе. Добре! Тiльки щоб, знаєш, слив’янка була з панського льоху.

      Стеха. Та вже де не вiзьму, до сього вам дiла нема, а поставлю. Де мiй байбарак? (Надевает верхнее платье.) Гляди ж, не цурайся слова. (Кобзарю.) Як я вернусь, так тодi докажеш, дiдусю; а то я i не хочу. (Уходит.)

      Кобзарь. Добре.

      В толпе. А щоб повiрили, так принеси цеглинку або кахлю з груби, або що хочеш, тiльки з корчми.

      Стеха (за сценою). Добре, добре.

      Голоса. От дiвка голiнна, так-так!

      Другой. Чуприну їй та уси, тодi хоч у пекло…

      Третий. Так подумають, що козак.

      Хозяйка. Вже козир-дiвка, не вам рiвня. Отже й пiде; тодi плати.

      Голос. Або слив’янку пий, а салом i паляницею закусуй.

      Хозяйка. Побачим, побачим, чия вiзьме. Чого сидiти? Щоб не даром музикам платить, ну лиш потанцюєм лучче. Ану, вдарте, та не по- жидiвський, а по-нашому.

      Толпа в беспорядке расступается. Козак с девушкою выходит танцовать. Музыканты заиграли, и пляска началась. Занавес тихо опускается.

Акт третий

      Внутренность


Скачать книгу

<p>7</p>

Цесарцi – австрiйцi.

Books sex-story
Яндекс.Метрика