Эротические рассказы

Перлини української класики (збірник). Василь СтефаникЧитать онлайн книгу.

Перлини української класики (збірник) - Василь Стефаник


Скачать книгу
діток нерозумних,

      Як свою дитину.

      «Мені однаково, чи буду»

      Мені однаково, чи буду

      Я жить в Україні, чи ні.

      Чи хто згадає, чи забуде

      Мене в снігу на чужині –

      Однаковісінько мені.

      В неволі виріс між чужими,

      І, неоплаканий своїми,

      В неволі, плачучи, умру,

      І все з собою заберу –

      Малого сліду не покину

      На нашій славній Україні,

      На нашій – не своїй землі.

      I не пом’яне батько з сином,

      Не скаже синові: – Молись.

      Молися, сину: за Вкраїну

      Його замучили колись. –

      Мені однаково, чи буде

      Той син молитися, чи ні…

      Та не однаково мені,

      Як Україну злії люди

      Присплять, лукаві, і в огні

      Її, окраденую, збудять…

      Ох, не однаково мені.

      «Минають дні, минають ночі»

      Минають дні, минають ночі,

      Минає літо, шелестить

      Пожовкле листя, гаснуть очі,

      Заснули думи, серце спить,

      І все заснуло, і не знаю,

      Чи я живу, чи доживаю,

      Чи так по світу волочусь,

      Бо вже не плачу й не сміюсь…

      Доле, де ти! Доле, де ти?

      Нема ніякої,

      Коли доброї жаль, Боже,

      То дай злої, злої!

      Не дай спати ходячому,

      Серцем замирати

      І гнилою колодою

      По світу валятись.

      А дай жити, серцем жити

      І людей любити,

      А коли ні… то проклинать

      І світ запалити!

      Страшно впасти у кайдани,

      Умирать в неволі,

      А ще гірше – спати, спати

      І спати на волі,

      І заснути навік-віки,

      І сліду не кинуть

      Ніякого, однаково,

      Чи жив, чи загинув!

      Доле, де ти, доле, де ти?

      Нема ніякої!

      Коли доброї жаль, Боже,

      То дай злої! злої!

      Назар Стодоля

Действующие лица:

      Хома Кичатый, сотник.

      Галя, дочь его.

      Стеха, молодая ключница у Кичатого.

      Назар Стодоля, друг его.

      Гнат Карий, друг его.

      Хозяйка на вечерницах.

      Слепой кобзарь, жиди-музыканты, молодые козаки и девушки и сваты от чигиринского полковника.

      Действие происходит в XVII столетии, близ Чигирина[1], в козацкой слободе, в ночь на Рождество Христово.

Акт первый

      Вечер. Внутренность светлицьы, богато убранной коврами й бархатом. В стороне стол, покрытый дорогим ковром; кругом скамьи под бархатом, окаймленные золотом. На столе стоят фляги, кубки й разные кушанья; горят восковые свечи. Стеха убирает стол.

      Стеха (отходит от стола). Усе! Здається, що все. Стривай лишень, чи не забула чого. Риба, м’ясо, баранина, свинина, ковбаса, вишнiвка, слив’янка, мед, венгерське – усе, усе. Тут i їстiвне, i випити. Коли б лишень гостi. Та що вони так довго баряться? I надоумило ж сiдоусого у таке свято, коли добрi люди тiльки колядують, сподiваться гостей, та й ще яких гостей!


Скачать книгу

<p>1</p>

Чигирин – мiсто на Черкащинi. В XVII столiттi, починаючи вiд Богдана Хмельницького, мiсто було столицею, де перебували українськi гетьмани.

Яндекс.Метрика