Не судилось. Михайло СтарицькийЧитать онлайн книгу.
Андрiйович (до Шльоми). Так поїдь-таки, поїдь, розстарайся, бо менi аж-аж треба!
Шльома. Слухаю, пане! (Пiшов).
Жозефiна виходить з другого боку, смутна.
Iван Андрiйович (зуздрiвши). А! Мамзель! Мамзель!
Жозефiна. Ах, се фi сама!.. Я шкаль madamе.
Iван Андрiйович. Чого ви такi смутнi? Ходiть побалакаємо!
Жозефiна. Qu'est-ce-que c'est![27] баляка?
Iван Андрiйович. Хе-хе-хе! Парле… парле…
Жозефiна. Оui? Баляке?
Iван Андрiйович. Та йдiть-бо, сядемо тут та гарненько, любенько i поговоримо.
Жозефiна. Мне не мошна… очень трудно, Ьiеn difficile…[28].
Iван Андрiйович. Чого там трудно? Ви не лякайтесь; потрошку…
Жозефiна. Нет трошка… моя трошка не може.
Iван Андрiйович. О, бодай вас!.. А як же? Ось сiдайте!
Сiдають на деревi.
Якi в вас славнi ручки!
Входить Харлампiй i крадеться тихо.
Жозефiна (не дає руки). М-eur, vous mе faites des compliments?[29].
Iван Андрiйович. I очки славнi… чим ви їх закаляли?
Жозефiна. Соmment?[30].
Iван Андрiйович. А подивiться, якi чорнi! (Хоче обняти).
Харлампiй кашляв.
Жозефiна (встає). Я так не хотiль! Lissez moi franquille![31].
Вихід IX
Тi ж i Харлампiй.
Iван Андрiйович (з досадою). Чого тобi треба?
Жозефiна хутко пiшла.
Харлампiй. Та там, вельможний пане, люде прийшли.
Iван Андрiйович. А чого їм?
Харлампiй. Загнали на спашу гусей, чи що.
Iван Андрiйович. Ага! Побалакаємо, побалакаємо, голубчики, лебедики!
Пiшли.
Вихід Х
Пашка i Катря виходять з кiнця кону по той бiк баркану.
Катря (зупинившись коло хвiртки). Ну, iди ж ти, а я тут почекаю.
Пашка. Ходiм разом.
Катря. Не пiду.
Пашка. Чому? Туди всi ходять; он до того будинку: там i школа.
Катря. Я й тут постою.
Пашка. Чого ти боїшся? Не вкусить. От розкажеш i за матiр — чим i як слаба.
Катря. Та про це дiло, то, може б, до знахарки краще…
Пашка. То таки лiкар, вчений, а то… Он i люде всi дякують, що пособля.
Катря. Та я тим тебе i послухала, що ти про матiр нагадала, а сама б зроду не насмiлилась…
Пашка. То й добре: от i за матiр порадимось, i прогуляємось до Росi, бо ти все дома та дома, — аж занидiла.
Катря. Гуляти — то дарма; а от лiкар чи й пiде? Ми бiднi…
Пашка. Що ти? Вiн такий добрий; до самого найбiднiшого пiде; коло слабого аж упада, а як той не слуха, чи з'їсть, що не велене, — то й вилає добре!
Катря. Вiн сам тут сидить? Чи й…
Пашка (пiдморгує). Там i панич.
Катря. Геть!
Пашка. Та ну, справдi, ходiм! Адже ти хотiла й до школи ходити i про Михайла питала, що не видко, а тепер затялась!
Катря. Та ти мене й тодi на вулицю потягла i тепер…
Що означає (франц.)
Дуже важко (франц.)
Пане, ви кажете менi комплiменти? (франц.)
Як? (франц.)
Дайте менi спокiй (франц.)