З вершин і низин . Іван ФранкоЧитать онлайн книгу.

      Тяжко-важко вік свій коротати

      У незнання сумерці німім,

      І хилитись, і в ярмі стогнати,

      До могили простогнати в нім.

      Тяжко-важко вік цілий боліти,

      А не знати навіть, де болить;

      Мучитись у горі, а не вміти

      Того горя й крихточку вменшить.

      А ще тяжче бачити всю муку,

      Знати добре джерело її,

      Але не могти подати руку

      Тому брату, що так стогне в тьмі.

      А ще тяжче гаряче бажати

      Волі, правди, братньої любви,

      Шарпатись у путах, гризти грати,

      А на волю встати не могти.

      Мій раю зелений,

      Мир-зіллям маєний,

      Стелися круг мене

      В далекую даль!

      Пречудний спокою,

      Витай надо мною.

      Святою рукою

      Прогонюй мій жаль!

      Як сонечко сяє!

      Як вільно гуляє

      По вільному краї

      Мій погляд кругом!

      Луги за ланами,

      Село між садами

      І мир між хатками,

      Спокій над селом.

      А люди щасливі,

      Брати мов зичливі,

      На прадідній ниві

      Працюють поспів…

      І пісня лунає

      Від краю до краю:

      Тут пана немає,

      Немає й рабів!

      О краю мій, світе!

      Щоб раз тебе вздріти,