Мері та її аеропорт. Євген ПоложійЧитать онлайн книгу.
звісно, – відповів Герман. Вона була симпатична. Зранку цього іноді досить, щоб запросити дівчину додому. Він згадав, що інколи мріяв про неї перед сном.
– …у вас музика дуже гучна. Але добра музика, – вона посміхнулась, – я люблю Los Lobos. А можна зробити трохи тихіше і роздивиться, що у вас ще є? Мене Тетяною звати.
– Герман, – буркнув Герман із кімнати і зробив музику тихіше, – дуже приємно. Чай будете?
– Буду. І не тільки чай.
Врешті-решт все закінчилось тоді небанальним сексом.
Тому, коли слідчий з особливо важливих справ Романов спитав, де він був у понеділок, у день убивства, між 13-ю і 14-ю, Герман відповів, що вдома. Звісно, підтвердити це ніхто не міг. Окрім Тетяни, але її коханець… Її коханець не був каратистом чи боксером, але його прізвище було відоме в місті майже всім, і говорили його навіть між собою лише пошепки. Це був відомий бандит, тому назвати менту ім'я Тетяни було рівнозначно самогубству. Звісно, вона просила залишити все, що відбулося, поміж ними, у таємниці. Навіть за буденних обставин так було краще. Не кажучи вже про обставини нинішні. Тому зовсім передчасно надавати цьому неприємному дядькові зайві козирі для шантажу. Тим більше, подумав Герман, що сусіди теж повинні були чути музику або бачити, коли він виходив на роботу. Але слідчий його розчарував, зауваживши, що ніхто із сусідів його не чув і не бачив, як і коли він вийшов з дому. Тобто алібі в нього немає.
– Та все значно гірше, громадянине Германе, значно. – Романов запустив ніздрями ще два кільця диму прямо йому в обличчя.
– Розумієте, шановний… Ви Тетяну Соколову знаєте? Дівоче прізвище Кальченко, старша донька ваших сусідів? Повинні знати. – Гостре обличчя слідчого розтягнулось у посмішці. Посмішка видалась Герману неприродною, фальшивою, і він уже готовий був її зненавидіти, але посмішка була ще й по-справжньому ментівська, така собі всезнаюча підла хвалькувата посмішка, тому Герман настерігся ненавидіти її зараз. Він відклав ненависть на потім.
– Ви не нервуйте, – продовжив Романов, – не нервуйте. Так уже вийшло, нічого не поробиш. Треба якось викручуватись. Давайте разом і спробуємо згадати. Ви бачили коли-небудь жовтий «фольксваґен-жук»? Наприклад, у понеділок, у день убивства?
Першого разу з незнайомою жінкою гарний секс рідко коли вдається. Але того разу стався виняток. Може, вплинули регулярні Германові тренування, може, її професіоналізм, а може, просто так склалося, і їм пощастило, зірки зійшлись у ту обідню минулопонеділкову пору, врешті-решт, усе вийшло добре, усе вийшло природно, небагато слів, багато емоцій і насолоди. Герман завжди із задоволенням згадував такі хвилини, у них, йому здавалося, було багато справжнього. Потім він іще раз прийняв душ, Тетяна пішла. Не поспішаючи, він також одягнувся, подивився у вічко, чи немає пані Польської, вийшов, зачинив двері і пішов незвично тихими сходами на вулицю. Прямо перед під'їздом стояв жовтий «фольксваґен-жук». Таких машин у їхньому місті він досі не бачив, тому глянув на