7 звичок надзвичайно ефективних людей. Стивен КовиЧитать онлайн книгу.
ти не поїдеш?
– Ну, мене виженуть із команди.
– І як тобі це сподобається?
– Не сподобається.
– Отже, ти вирішив поїхати, бо хочеш залишитися в команді. А що станеться, якщо ти пропустиш моє заняття?
– Не знаю.
– Подумай. Які, на твою думку, імовірні природні наслідки того, що ти не прийдеш на заняття?
– Ви ж не виженете мене, правда?
– Це був би соціальний наслідок. Штучний. Якщо ти не візьмеш участі в командній грі, тебе не допустять грати. Це природно. А якщо не прийдеш на заняття, яким буде природний наслідок?
– Мабуть, я чогось не вивчу.
– Правильно. Тому ти маєш зважити обидва наслідки й прийняти рішення. Я знаю, що сам на твоєму місці обрав би теніс. Але ніколи не кажи, що ти мусиш щось зробити.
– Я обираю гру в теніс, – невпевнено відповів студент.
– І пропустиш моє заняття? – жартома примружився я.
Серйозна проблема реактивного мовлення в тому, що вона стає очікуванням, яке справджується. Люди впевнено приймають парадигму власної детермінованості й самі надають докази, які це підтверджують. Вони дедалі сильніше почуваються жертвами, які не можуть контролювати ні себе, ні своє життя, ні долю. Вони перекладають провину за своє становище на зовнішні сили – інших людей, обставини (навіть зірки).
Після одного семінару, де я виступав з доповіддю на тему проактивності, до мене підійшов чоловік і сказав:
– Стівене, мені подобається те, що ви розповідаєте. Але ж ситуації бувають різні. Візьмімо, наприклад, мій шлюб. Я дуже стурбований. Здається, ми з дружиною охололи одне до одного. По-моєму, я вже не кохаю її так, як раніше, а вона не кохає мене. Що я можу вдіяти?
– Кохання більше немає? – уточнив я.
– Саме так, – кивнув він. – А в нас же троє дітей, і ми дуже за них хвилюємося. Що б ви порадили?
– Любити її, – відповів я.
– Я ж кажу, почуття більше немає.
– Любіть її.
– Ви не розумієте. Почуття любові просто зникло.
– То любіть її. Якщо почуття немає, це достатня причина її любити.
– Але як можна любити, коли ти не любиш?
– Друже, любити – це дієслово. А любов – почуття – це плід дієслова любити. Тож любіть її. Служіть їй. Жертвуйте собою заради неї. Співчувайте. Цінуйте. Підтримуйте її. У вас є бажання це робити?
У великих літературах усіх прогресивних суспільств «любити» – це дієслово. Реактивні ж люди роблять із нього почуття. Ними керують почуття. Голлівуд вклав нам у голови сценарій, який змушує нас думати, що ми ні за що не відповідальні, ніби ми продукт власних почуттів. Але голлівудські сценарії не описують дійсності. Якщо почуття керують нашими діями, це тому, що ми відкинули відповідальність і дали їм повну волю.
Проактивні люди вважають «любов» словом дії. Любов – це те, що роблять: ті ваші жертви й самопожертви, як тоді, коли мати народжує на світ своє дитя. Якщо хочете щось знати про любов, подивіться на тих, хто жертвує собою заради інших, навіть заради тих, хто їх кривдить чи не любить навзаєм. Якщо у вас є діти,