Війна світів. Невидимець (збірник). Герберт УеллсЧитать онлайн книгу.
шум руху, але, спускаючись тихими провулками до річці, кузен ясно розчув гул снарядів.
О дев’ятій годині він ішов від Вестмінстера до своєї квартири у Ріджент-парку.
Він дуже хвилювався за мене, розуміючи, наскільки серйозне положення.
Як і я в ніч проти суботи, він заразився військовою істерією. Він думав про біженців, намагався уявити «парові котли на ходулях» сто футів заввишки.
На Оксфорд-стрит проїхало кілька возів з біженцями; на Мерілебон-роуд теж; але чутки поширювалися так повільно, що Ріджент-стрит і Портленд-роуд були, як завжди, повні людей, хоча подекуди обговорювалися останні події.
У Ріджент-парку, як звичайно, під газовими ліхтарями прогулювалися мовчазні парочки.
Ніч була темна і тиха, трохи задушлива; гул снарядів долинав з перервами; після півночі на півдні блиснуло щось на подібне до зірниці.
Кузен читав і перечитував газету, тривога його зростала. Він не міг заспокоїтися і після вечері знову пішов безцільно блукати містом.
Повернувшись, він марно спробував сісти за конспекти.
Він ліг спати після півночі, йому снилося щось лиховісне, але не минуло й двох годин, як його розбудили стукіт дверних молоточків, тупотіння ніг по бруківці, віддалений барабанний бій і дзвони. На стелі спалахували червоні відблиски. Він лежав і не міг зрозуміти, що сталося. Настав день чи всі збожеволіли?
Потім він схопився з ліжка і підбіг до вікна.
Його кімната містилася нагорі; відчинивши вікно, він почув крики з обох кінців вулиці.
З вікон висовувалися і перегукувалися заспані, напіводягнені люди.
– Вони йдуть! – кричав полісмен, стукаючи в двері. – Марсіани наближаються! – І поспішав до наступних дверей.
З казарми на Олбені-стрит чулися барабанний бій і звуки труби; зі всіх церков доносився бурхливий, безладний сполох.
Грюкали двері; темні вікна будинків спалахували жовтими вогниками.
Вулицею щодуху промчала закрита карета, шум коліс пролунав з-за рогу, перейшов в оглушливий гуркіт під вікном і завмер десь далеко.
Слідом за каретою пронеслися два кеби – авангард цілої низки екіпажів, що мчали до вокзалу Чок-Фарм, де можна було сісти в спеціальні поїзди Північно-Західної залізниці.
Мій кузен довго дивився з вікна; він бачив, як полісмени перебігали від дверей до дверей, стукаючи молотком і сповіщаючи ту саму незбагненну новину.
Раптом двері позаду нього відчинилися і ввійшов сусід, який займав кімнату навпроти, він був у сорочці, брюках і туфлях, підтяжки бовталися, волосся його було скуйовджене.
– Що за чортівня? – запитав він. – Пожежа? Чому така метушня?
Вони висунулися з вікна, намагаючись зрозуміти, що кричать полісмени. З бічних вулиць повалив народ, зупиняючись купками.
– В чому річ, чорт забирай? – вигукнув сусід.
Мій кузен щось відповів йому і став одягатися, підбігаючи з кожною річчю до вікна, щоб бачити, що відбувається на вулиці.
З-за