Коханка з площі Ринок. Андрій КокотюхаЧитать онлайн книгу.
силачем. Платов оскаженів, вихопив револьвер, хотів убити обох. Циркач показав свої кращі якості, закрив жінку, прийняв дві кулі в себе. На щастя, обійшлося: одна в плече, навиліт, друга зачепила бік. Крові багато, та всі живі. Справу вдалося залагодити, Платова вислали з Петрограда до Харкова. Заслання вийшло нетривалим, повернули з підвищенням. Науку молодий чоловік отримав надовго. Принаймні, я вірив у це до нинішньої ночі.
– Капітан не признається?
– Звичайно.
– Ви йому не вірите.
– З огляду на факти з недалекого минулого, це логічно. Аби не його теперішня посада, я відразу дозволив би дати справі офіційний хід.
– Доведеться дати, пане Зубов. Ви ж не хочете заховати труп.
– Ні. Тому й залучаю вас із вашим досвідом. Якщо Антон Платов убив свою коханку з ревнощів і ви надасте мені вагомі докази, подальшу його долю вирішу я сам. Це тінь на генеральний штаб, особливо в момент, коли триває складна операція під Перемишлем. Крім того, мені потрібна особа, через яку вбивство скоєне.
– Суперник?
– Так. Не забувайте: вбита – коханка офіцера, котрий має доступ до військових секретів. Той, інший полюбовник, може виявитися конфідентом. Через зв’язок із панною Боженою мав намір підібратися до Платова. Ось вам ще один кандидат на роль убивці.
– Шпигун? Його треба виявити.
– ¶Ви шукаєте не шпигуна. Мене цікавить той, хто вбив коханку капітана Платова. Щойно я отримаю від вас, пане Кошовий, відомості, котрі підтвердять якусь із моїх версій, розслідуванням убивства займуться ті, кому, як ви справедливо кажете, належить цим займатися.
Клим похитав головою.
– Не клеїться, пане Зубов.
– Що там у вас не клеїться? – питання прозвучало грубувато.
– У вас не клеїться, – Кошовий націлив на капітана вказівний палець. – Ви навіть із вашим впливом не ладні приховувати вбивство тривалий час. Поліцію залучати треба. Нехай провадять усі необхідні слідчі дії під вашим пильним оком. Ви, як виглядає, маєте змогу контролювати процес і влаштувати все так, аби про хід розшуку насамперед доповідали вам.
Зубов знову потер підборіддя.
– Нехай. Так і буде. Але довго не триватиме. Щойно ви самі собі обмежили час.
– Хіба я дав згоду?
– А хіба ні?
– Повертаєтесь у камеру? Я викликаю конвой.
Погляди чоловіків черговий раз схрестилися. Тепер Клим відвів очі швидко. Напевне Зубов прочитав у них капітуляцію – Кошовому зараз було соромно за себе, та вийти на волю кортіло більше. Зрештою, йому не пропонують поступатися поглядами чи принципами. Лише неофіційно розібратися, хто міг убити жінку, яка навряд чи на це заслуговувала. Прокралася підступна думка: раптом убивцею дійсно виявиться капітан-штабіст, це ж збаламутить військове керівництво, раптом запанікують…
Завдати царській армії навіть дрібних неприємностей, нічим за це не поплатившись, – чом би й ні?
– Гаразд. У мене є кілька умов.
– Відразу?