Дюна. Френк ГербертЧитать онлайн книгу.
зауважила, що частину вивченого мені слід забути.
«А стара майже точно вловила суть», – подумав Хават і кивнув Полові продовжувати.
– За її словами, правитель має переконувати, а не примушувати. Вона сказала, що він повинен готувати найсмачнішу каву, аби привабити до свого вогнища найдобірніше товариство.
– А як, на її думку, твій батько навернув на свій бік таких людей, як Дункан і Ґурні? – запитав Хават.
Пол знизав плечима.
– Ще вона казала, що добрий правитель має вивчити мови своїх світів, бо всі вони різні. Я гадав, Превелебна має на увазі, що арракійці не знають ґалаху[19], однак вона запевнила, що йдеться зовсім про інше. Вона відповіла, що говорила про мову каменів і рослин, мову, яку не чують вуха. Я відповів, що лікар Юе називає це Таємницею життя.
Хават загиготів.
– І як же вона відреагувала на це?
– Схоже, Превелебна просто оскаженіла. Сказала, що Таємниця життя – не проблема, яку можна розв’язати, а лише реальність, яку можна сприймати. Тоді я процитував їй Перший Закон ментата: «Жоден процес не можна зрозуміти, обірвавши його. Розуміння має рухатися разом із процесом, має злитися і текти разом із ним». Це, здається, її вдовольнило.
«Схоже, він упорався з випробуванням, – подумав Хават, – але стара відьма налякала його. Навіщо це їй?»
– Зуфіре, – запитав Пол, – на Арракісі справді буде так погано, як вона сказала?
– Не настільки погано, – витиснув усмішку Зуфір. – Узяти хоча б, наприклад, фрименів. Непокірний нарід пустелі. Навіть приблизний попередній аналіз свідчить, що їх набагато, набагато більше, аніж припускають в Імперії. Там живуть люди, хлопче, безліч людей і… – Хават приклав жилавий палець до кутика ока, – і вони палають до Харконненів лютою ненавистю. Однак ти маєш мовчати про почуте. Я розповів тобі про це лише тому, що вважаю тебе батьковим помічником.
– Батько розповідав мені про Салусу Секундус, – відповів Пол. – Знаєш, Зуфіре, схоже, це брат-близнюк Арракіса… можливо, там не настільки погано, але все одно схоже.
– Наразі про Салусу Секундус нам нічого не відомо напевно, – відповів Хават. – Переважно те, що було з’ясовано дуже-дуже давно. Проте щодо відомих фактів ти цілком маєш рацію.
– А фримени нам допоможуть?
– Є така ймовірність, – Хават підвівся. – Сьогодні я відлітаю на Арракіс. А ти тим часом бережи себе… хоча б заради стариганя, який тебе дуже любить. Будь гарним хлопчиком, обійди стіл і сядь обличчям до дверей. Не те що б я вважав замок небезпечним місцем: лишень хочу виробити в тобі певну звичку.
Пол звівся на ноги та виконав ментатове прохання.
– Ти летиш сьогодні?
– Я – сьогодні, а ти – завтра зранку. Наступного разу ми зустрінемося вже на землі твого нового світу, – Хават стиснув правий біцепс Пола. – Хай рука, у якій ти тримаєш ніж, завжди буде вільною, гаразд? А щит нехай завжди буде зарядженим на повну, – ментат відпустив руку хлопчика, поплескав його по плечу, крутнувся і широкими кроками рушив до дверей.
– Зуфіре!
Слово «ґалах» походить від грецького Υαλαξιας і буквально означає «молочний» – як галактика Чумацький Шлях (за іншою версією – Молочний Шлях).