Дюна. Френк ГербертЧитать онлайн книгу.

      – Я не мала наміру образити вас, міледі.

      – Ти говориш про легенди та шукаєш відповідей, – сказала Джессіка. – Бійся ж відповідей, які можеш дізнатися. Я знаю, що ти прийшла сюди, готова знову вчинити насилля, тому ховаєш зброю в корсажі.

      – Міледі, я…

      – Є маленька ймовірність, що ти зможеш забрати кров мого життя, – сказала Джессіка. – Але таким учинком ти завдасиш більше руйнувань, ніж можеш уявити у найгірших страхах. Знаєш, є дещо страшніше за смерть – навіть для цілого народу.

      – Міледі! – благала Мейпс. Здавалося, вона ось-ось упаде навколішки. – Зброю надіслано тобі як дар, якщо доведеш, що ти – саме Та.

      – Або як погибель, якщо я цього не доведу, – сказала Джессіка. Вона сиділа з удаваним спокоєм, і це робило учениць Бене Ґессерит такими страшними в бою.

      «Тепер ми побачимо, що вона вирішила», – подумала жінка.

      Мейпс повільно простягнула руку до вирізу сукні та витягла звідти темні піхви. З них стирчало чорне руків’я з глибокими жолобками для пальців. Вона взяла піхви в одну руку, а руків’я – в другу, і витягла молочно-біле лезо, а тоді підняла його вгору. Здавалося, лезо мерехтіло та виблискувало своїм власним сяйвом. Зброя скидалася на двосічний кинджал, а лезо сягало двадцяти сантиметрів завдовжки.

      – Ви знаєте, що це, міледі? – запитала Мейпс.

      Джессіка знала, що це може бути тільки одна річ – славнозвісний арракійський крис[26], клинок, що ніколи не залишав планети, та й відомим був лише за чутками й плітками.

      – Це крис, – відповіла вона.

      – Не легковажте словами, – зауважила Мейпс. – Чи знаєте ви його значення?

      І Джессіка подумала: «Підступне питання. Саме тому фрименка вирішила служити мені – щоб поставити одне-однісіньке запитання. Моя відповідь може спровокувати насилля або… що? Вона чекає на відповідь від мене: значення ножа. Мовою чакобса Шедаут зветься Тінню. А ніж – це „Творець Смерті“ на чакобсі. Вона починає непокоїтися. Я маю відповісти зараз. Затримка настільки ж небезпечна, як і помилка».

      Джессіка мовила:

      – Це Творець…

      – Ейї-і-і-і-і-і-і! – вигукнула Мейпс. То був крик радощів і водночас розпуки. Вона затремтіла так сильно, що мерехтливі скалки від леза розлетілися по всій кімнаті.

      Джессіка спокійно чекала. Вона мала намір сказати, що ніж – це Творець Смерті, а тоді додати старовинне слово, але всі чуття, вся вишколена увага до прихованих знань і найдрібніших рухів зупинили її.

      Ключове слово… творець.

      Творець? Творець.

      Але Мейпс досі тримала ножа, наче щомиті ладна була скористатися ним.

      Джессіка мовила:

      – Невже ти гадаєш, ніби та, кому відомі таємниці Великої Матері, не впізнала б Творця?

      Мейпс опустила ножа.

      – Міледі, коли так довго живеш із пророцтвом, мить його здійснення стає шоком.

      Джессіка подумала про пророцтво – Шарі-а та всі паноплія профетикус, які Міссіонарія Протектіва Бене Ґессерит посіяла тут багато століть тому. Хоча всі ті сестри