Тінь вітру. Карлос СафонЧитать онлайн книгу.
його примхами. Завтра в моєї небоги – тієї, з Сан-Адріана, – день народження, і я хочу зробити їй подарунок. Я подумала, що можна купити їй книжку, де багато слів і мало картинок, але ж я зовсім не знаюся на книжках…
Перш ніж я встиг відповісти, повна збірка творів Бласко Ібаньєса[22] у твердій палітурці впала згори, й приміщення стряснуло, наче від балістичної ракети. Ми з Бернардою занепокоєно глянули нагору. Фермін стрибав по драбині, мов той циркач; очі його палали захопленням, на обличчі сяяла таємнича усмішка.
– Бернардо, це…
– Фермін Ромеро де Торрес, бібліографічний дорадник книгарні «Семпере та син», до ваших послуг, пані, – сповістив Фермін, беручи Бернардину руку й церемонно цілуючи її.
– Ви помиляєтеся, я не пані…
– Щонайменше маркіза, – ствердив Фермін. – Мені слід було знати. Я зустрічався з найшляхетнішими дамами на проспекті Пірсона. Надайте мені честь провести вас до відділу класичної дитячої та підліткової літератури, де я, на щастя, помітив збірку творів Еміліо Сальґарі[23], яка містить відому епічну казку про Сандокан.
– Боже, я не впевнена… Це ж не житія святих? Батько дівчинки колись тримався лівого крила, розумієте…
– Я можу порадити й «Таємничий острів» Жуля Верна – дуже корисна для читання повість, розвиває ерудицію…
– Ну, якщо ви радите…
Фермін жадібно поїдав Бернарду очима, ніби вона була шоколадною цукеркою, й пускав слину; та й вона, здавалося, була підлещена увагою цього непоказного, але вельми красномовного чоловічка.
– А ти, Даніелю? – обернулась вона на мене. – Що ти скажеш?
– Фермін тут найкращий знавець, Бернардо, можеш на нього цілком покластися.
– Ну, тоді запакуйте мені ту, про острів, будь ласка. Скільки я винна?
– Усе за рахунок закладу, – відповів я.
– Ні, не хочу про це й чути!
– Якщо дозволите, пані, я, Фермін Ромеро де Торрес, сплачу за це. Ви зробите мене найщасливішою людиною в Барселоні.
Бернарда дивилася на нас обох. Їй бракувало слів.
– Послухайте, я сама сплачую за те, що купую, а це подарунок для моєї небоги…
– Гаразд, – швидко перервав Фермін, пригладжуючи волосся, – тоді, можливо, ви замість цього дозволите запросити вас на вечірній чай?..
– Ну ж бо, Бернардо, – підбадьорив я. – Сходи, повеселися. Послухай, поки я це запакую, Фермін піде й надягне піджак.
Фермін поспішив до задньої кімнати, щоб розчесати волосся, збризнутись одеколоном та натягти піджак. Я дав йому кілька песет із каси.
– Куди її повести? – прошепотів він, наче схвильована дитина.
– Я б повів її до «Ельс-Кватре-Ґатс», – відповів я. – Я точно знаю: це щасливе місце для роману.
Я передав пакунок Бернарді та підморгнув.
– То скільки я винна, Даніелю?
– Не знаю. На книжці не стояв цінник, я спитаю батька, – збрехав я.
Бернарда йшла, спершись на лікоть Ферміна; я дивився
Вісенте Бласко Ібаньєс (1867–1928) – видатний іспанський письменник, автор філософських та соціально-психологічних романів.
Еміліо Сальґарі (1863–1911) – італійський письменник, автор пригодницьких романів.