Дякую тобі. Роман, що залишеться у серці кожного!. Дарья МорозЧитать онлайн книгу.
у мене над ліжком. Я люблю дивитись на ці вогники. Вогники схожі мені на зірочки. Накинувши на себе ковдру та полинувши у безодню сну, мрій, спокою.
Від автора
Вона не знала, як він змінить її життя. Як він, та його сім'я, змінить її. Вона нікому недовіряла. Надіялась завжди лише на себе. І хлопець, який хотів зробити її щасливою, не знав, скільки потрібно провести роботи та прикласти зусиль, щоб її душа відкрилась йому повністю. Щоб вона сказала, що кохає. Їхній світ перевернеться. Будеі радість і сльози і розтавання і буде смерть. Життя непередбачуване. Боріться, боріться одне за одного, адже зустріти своє кохання-це безцінний дар.
Глава 2— Чоловік хоче бути у жінки першим, а жінка хоче бутив чоловіка останьою
Мія (Спогади дитинства)
Я стою на подвірячку і дивлюсь, де ж він, де?… Розглядую по сторонам …Аааааагггггаааа, бачу.:-) :-) :-) :-) :-) Розпочинаю брискати з бутилки водичкою, тато стриляє у відповідь, на мені платячко небесного кольору, воно повністю мокре. Тато теж в рубашці та брюках, знизу вони закочені, він босий. З нами грається тітка Люся. Мамина молодша сестра. Приходить до нас рідко, але завжди мені приносить щось солоденьке. Тато такий щасливий, підходить до тітки Люсі та обіймає її. Ми хохочемо. Бігаємо. Такий світлий та повний щастя день. Білокуре личко та золотаве волосячко відблискує на сонці. Кудряшки розпущені підстрибують.
– Ти що робиш??? – кричить мама, вона вийшла з будинку, витріщила очі, руки в боки. О,я знаю цю стійку. Щас я знову полочу попопі. -Ану іди сюда. Ти засранка!!!! – кричить вона. Я кидаю бутилочку і тікаю, я боюсь її. Біжу на дорогу і вздовж вулиці. Біжу так сильно і швидко, напевно тому я люблю бігати. Чую, тато кричить, мама кричить щось у відповідь. Я не повертаюсь. Страх, що вона з-заді сильніший за мене. Я добігла до краю містечка. У грудях болить. Єдина думка це …чому вона мене не любить? Я ж просто гралась з татом і тіткою! Чому вони постійно сваряться? Чому вона сердиться на тітку? Це всі мами і папи так живуть? Якщо так, то я не хочу дорослішати.
Гуп, гуп… я відкриваю очі. Чудний сон. Давно мені мама-стерво не снилась. Що за грохіт. Бистро накидую халат і виходжу на кухню. Тато з похміл'я. Боже лише 6:30 ранку. – Чому ти не спиш? – запитую я у людини яка колись була моїм татом. – Валі… чого приперлась? Шуруй до свого бойфренда, багатенького придурка. Хоч одний толк від нього буде. – Який???
– Будиш розводити його на гроші і купувати мені випивку.-з кривою посмішкою відповідає.
– Що ти шукаєш? – Горілку дура, де вона? – кричить він і махом руки викидує все з полички. – Перестань!!!! – кричу я. – Ти вчора з дружками все випив.– я підбираю іншу тактику, замість крику, лащусь. -Папусь, ну що таке? Ну досить! Я прошу! Давай я приготую сніданок, зварю нашу каву. А ти підеш помиєшся, побриєшся. -Запах від нього уже стоячий. Його лице змінюється
– Добре доню. Вибач! Попивши запашного кофе, біжу до кімнати одягатись. Швидко розчісую волосся, роблю проділ по середині і волосся заколюю побокам, ніби крильця