Соловецький етап. Антологія. АнтологияЧитать онлайн книгу.
– це доба дикої сваволі. Страшна це доба. Люди, що потрапити тоді на Соловецькі острови, справді зазнали «гірких і пекельних» мук. Зміни в соціяльному складі соловецьких в’язнів і режимі на цьому острові «жаху і смерти» викликані були змінами у політиці совєтського уряду.
Несподівано для абсолютної більшости підсовєтської людности, що почала була за НЕПу плекати надії на переродження большевизму, прийшли «вісті недобрії» про «п’ятирічку», «індустріалізацію», «ліквідацію куркуля як кляси», «колективізацію» тощо. Сталін, якого підсовєтські люди до того знали мало, раптом виростає на центральну постать і висуває плян першої п’ятирічки, а з нею й плян ліквідації «куркуля», ліквідації всіх «капіталістичних елементів», що збереглися ще за доби НЕПу. «Елементи» ці затиснуто податковим і іншими пресами. Щодня ліквідуються тисячі торговельних, ремісничих приватних закладів. Сталін задумав за найкоротший час «догнать и перегнать в технико-економическом отношении капиталистические страны». Запланував цілковиту реконструкцію господарства Совєтського Союзу. У плянах своїх керувався він не інтересами окремих націй, що входили до складу Совєтського Союзу, а інтересами світової комуністичної революції.
Найскладнішою проблемою у плянуванні «соціялістичної» реконструкції господарства СССР була проблема багатомільйонного селянства Совєтського Союзу, що й слухати не хотіло про комуни. Сталін і його зграя прекрасно розуміли це: вони мали досвід 1919—20 років, коли на спробу большевиків запровадити так званий «воєнний комунізм» селянство реагувало так, що не лишалося нічого іншого, як відступити трохи назад і проголосити «нову економічну політику».
Найбільших турбот завдавало Сталіну селянство України й Кавказу – країн, що ніколи не знали притаманної Московщині «общины» і були завжди господарями, з різко окресленою індивідуалістичною психологією.
Сталін вирішив скрутити в’язи українському селянству, запровадивши терор у незнаних доти формах. Він негайно збільшує апарат ГПУ, створює і збільшує до колосальних розмірів армію спеціального призначення війська ГПУ. Проводить за допомогою цих військ і різних покидьків суспільства перший тур «ліквідації куркуля як класи»; конфіскує майно заможних селян, відбирає землю і розстрілює чи засилає найактивнішу частину сільської людности до концентраційних таборів, передусім на Соловки.
Український селянин не хоче здобуте віддати без бою. Він озброюється, чим може, і під керівництвом старих та нових отаманів, знімає повстання. Але у кремлівського диктатора є цілі корпуси війська ГПУ, що нищило не тільки повстанців, а й усе живе та мертве на території повстань. «Око за око, зуб за зуб» – і український селянин стріляє у вікно, стріляє з-за рогу. ГПУ ж розстрілює серед білого дня, розстрілює вночі, при відчинених і зачинених дверях. Україна знову запалала в огні громадянської війни.
Серед заграв пожеж і потоків крови, що її лило знову українське селянство, народжувалась