Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Ерік БернЧитать онлайн книгу.
протокол, осмислюється розумом дитини у віці, коли лише нечисленні люди за межами безпосередньої родини є для неї реальними. Ми припускаємо, що батьки здаються їй гігантськими постатями, наділеними магічними силами, як титани, велетні-людожери та почвари з міфології, лише тому, що вони втричі вищі і вдесятеро більші за дитя.
Коли дитина підростає і стає досвідченішою, вона переходить від цього класичного універсуму до більш романтичного світу. Вона придумує свій перший палімпсест або переробку власного сценарію, щоб той відповідав її новому погляду на оточення. За правильних умов йому або їй допомагають казки та історії про тварин, що їх спочатку читає мама, а потім сама дитина на дозвіллі, коли може вільно мандрувати власною уявою. У цьому теж є своя магія, але вже не така приголомшлива. Вони дають дитині абсолютно новий набір персонажів для її фантазій: усі представники з царства тварин, що знайомі їй як теплокровні партнери в іграх та друзі, або як швидкоплинні страшні чи захопливі постаті, що їх вона чула чи бачила здалеку, або наполовину уявні істоти з невідомими можливостями, про яких дитина лише чула чи читала. Ці όбрази можуть приходити і з телеекрана, бо у цьому віці навіть реклама має свій ореол. Навіть у найгіршому випадку, без книжки чи екрана, ба навіть матері, вона приблизно може зрозуміти, якою є корова, та уявити власних покручів.
На цьому першому етапі дівчинка чи хлопчик має справу з чарівниками, які можуть іноді перетворюватися на тварин. На другому дитина просто приписує тваринам певні людські якості, ця схильність може зберігатись і в дорослих людей, пов’язаних зі стайнями, собачими розплідниками та дельфінаріями.
На третьому етапі, у підлітковому віці, людина ще раз переглядає свій сценарій, воліючи адаптувати його до дійсності, такої, якою вона сподівається її бачити, – усе ще романтизованою, золотою або іноді позолоченою за допомогою наркотиків. Поступово, з роками, особа наближається до реальності, яка є справжньою ймовірністю того, що люди та обставини навколо неї реагуватимуть у бажаний спосіб. Таким чином протягом десятиліть людина готує себе до прощальної вистави. І саме ця прощальна вистава є тим, що насамперед має змінити психіатр.
Нижче наведено кілька прикладів, щоб показати схожість між міфами, казками й реальними людьми. Найліпше їх можна зрозуміти з марсіанської, транзакційної, позиції, про яку вже сказано раніше, – вона ґрунтується на власному міфі, створеному фахівцями з аналізу ігор та сценаріїв для того, щоб бачити людське життя об’єктивніше. Тут є Маріо, марсіанин, який висадився на Землю, але мусить повернутися назад і «розповісти все, як є» – так, як є насправді, а не так, як земляни розповідають чи хочуть, щоб він собі це уявив. Він не слухає хвастощів і не дивиться на статистичні таблиці, а спостерігає за тим, що дійсно люди роблять одне з одним і навіщо. Ось, наприклад, історія викрадення Європи.
Європа була онукою Нептуна. Одного дня вона збирала квіти на луці біля моря, коли з’явився гарний бик і укляк перед