Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Ерік БернЧитать онлайн книгу.
автономію, і він може вирости самостійнішим за інших. Фен може ставитися до нього так само, як ставилася до своєї ляльки Реґґеді Енн. Реґґеді Енн була її власною особливою лялькою, яку вона любила, коли була маленькою, тимчасом про інших ляльок треба було дбати так, як казала Бабуся. Іншими словами, Реґґеді Енн могла підготувати «сценарний слот» для Педвара, який Фен може заповнити після того, як виконає свій обов’язок щодо Бабусі. Вказівка «б» схожа на «а», за винятком того, що Бабуся має більше влади над Педваром, аніж за планом «а», оскільки він може розглядатися радше як додатковий бонус, подарований нею, ніж як вільний вибір. За планом «в» Педвар опиняється у складному становищі, оскільки народити його означає не послухатися Бабусю; тому він має виховуватись як «небажана» дитина – зухвало, ніяково або з почуттям провини. У такому випадку, якщо наш принцип дії є правильним, люди навколо нього знову і знову помічатимуть, наскільки він відрізняється від трьох старших братів.
Рисунок 5
Наступний пункт, який ми розглянемо, – це ігри, що в них грають батьки, визначаючи розмір своїх сімей. Наприклад, Джинні була найстаршою з одинадцяти дітей, і її мати Ненні скаржилася, що останні п’ятеро дітей були небажаними. Наївно було б припускати, що Джинні запрограмують мати шестеро дітей. Її запрограмували мати одинадцятеро дітей і скаржитися, що останні п’ятеро були небажаними. У цьому випадку вона змогла б грати в ігри «Як завжди», «Змучена» та «Фригідна жінка» у поважному віці, так само, як її мати. Насправді цим прикладом можна скористатись як тестом на психологічний досвід. На запитання «Одна жінка мала одинадцятеро дітей і скаржилася, що останні п’ятеро були небажаними. Скільки дітей, найімовірніше, матиме її найстарша донька?» сценарний аналітик відповість: «Одинадцять». Люди, які відповідають «Шість», матимуть труднощі з розумінням та прогнозуванням людських реакцій, оскільки ця відповідь припускає, що важлива поведінка на кшталт повсякденної є «раціонально» вмотивованою, а це не так. Зазвичай вона визначається Батьківськими вказівками у сценарії.
Під час дослідження цього аспекту батьків пацієнта запитували, по-перше, скільки вони мають братів і сестер; по-друге, скільки дітей вони хотіли б мати; і по-третє (адже, як знає будь-який акушер, є багато втрачених можливостей), скількох вони реально очікують. Якщо батьки розуміють, як відрізняти свої Я-стани, значно більше інформації можна дістати, поставивши запитання у структурній формі: «Скільки дітей (хоче, очікує) мати ваш (Батько, Дорослий, Дитина)?» Це може виявити приховані конфлікти між трьома Я-станами і між двома батьками, які поважним чином впливають на сценарні вказівки, що їх вони дають пацієнтові. Ще складніший варіант цього запитання з відповідним збільшенням здобутої інформації (якщо батьки мають належну освіту, щоб зрозуміти це запитання) – це дванадцятигранна форма замість шестигранної: «Скільки дітей (хоче, очікує) мати ваш(а) (турботливий(а), схильний(а) до контролю Батько (Мати) і ваша (природна, адаптована, бунтівна)