Точка обману. Дэн БраунЧитать онлайн книгу.
папу в невіданні про секрети Ватикану. Найпоширенішим жартом в управлінні був такий: якщо Пікерінг про щось не знає, отже, цього не існує.
Пікерінг підвівся і почав походжати туди-сюди перед вікном.
– Він попрохав, щоб я негайно з вами зв’язався і направив вас до нього.
– Просто зараз?
– Президент прислав транспортний засіб. Він чекає надворі.
Рейчел нахмурилась. Уже саме президентське прохання про зустріч було бентежним, та ще більше непокоїв тривожний вираз обличчя Пікерінга.
– Ви явно маєте якісь заперечення.
– Звісно, що маю, чорт забирай! – Пікерінг дав волю своїм почуттям, а це траплялося нечасто. – Президент наче навмисне вибрав такий неслушний час. Ви – донька чоловіка, який збирається боротися з ним за крісло і має зараз високий рейтинг. А керівник держави саме в цей момент запрошує вас на зустріч! Я вважаю це абсолютно недоречним. І ваш батько, без сумніву, погодився б з моєю думкою.
Рейчел знала, що Пікерінг має рацію, а на думку батька їй було начхати.
– Ви не впевнені щодо намірів президента?
– Я присягався забезпечувати розвідувальною інформацією нинішню адміністрацію Білого дому, а не виносити судження стосовно її політики.
«Типова відповідь у стилі Пікерінга», – подумала Рейчел. Її шеф не приховував свого ставлення до політиків як до тимчасових фігур, котрі ненадовго з’являлися на шахівниці, за якою сиділи справжні гравці, до яких Пікерінг зараховував і себе: досвідчені фахівці, «довічні» кадровики, які займалися своєю справою достатньо довго, щоб бачити гру в певній перспективі. Вільям Пікерінг часто повторював, що два терміни в Білому домі – зовсім недостатньо, щоб розібратись у світовому політичному ландшафті.
– А може, це якесь безневинне прохання, котре не стосується того, що ви тільки-но сказали? – обережно припустила Рейчел, сподіваючись, що президент вважає нижче своєї гідності займатися якимись дешевими передвиборними трюками. – Може, йому потрібна інформація з якоїсь дражливої теми?
– Не хочу применшувати ваших заслуг і талантів, агенте Секстон, але Білий дім має у своєму розпорядженні достатньо фахових референтів на той випадок, якщо знадобляться їхні послуги. Коли йдеться про якусь внутрішню справу Білого дому, то президент мав подумати двічі, перш ніж виходити з вами на контакт. А якщо ні, то він, чорт забирай, мав подумати тричі, перш ніж запрошувати до себе мого агента і при цьому відмовлятися пояснити, навіщо це йому потрібно!
Пікерінг завжди називав своїх підлеглих «агентами», і така фігура мови видавалася багатьом холодно-офіційною та бездушною.
– Ваш батько набирає політичної ваги, – зауважив Пікерінг. – Істотної ваги. Це, вочевидь, не може не нервувати Білий дім. – Він зітхнув. – Політика – непроста справа. Коли президент влаштовує таємну зустріч із донькою свого суперника, то, гадаю, він має на думці дещо більше, аніж просто аналіз розвідувальних даних.
У Рейчел по спині побігли мурашки. Припущення Пікерінга майже завжди справджувалися.
– Тобто ви побоюєтеся,