Інферно. Дэн БраунЧитать онлайн книгу.
не можна доставляти надто рано. Ви мусите тримати його в таємниці до… – Замовник спинився, раптово замислившись.
– До якої дати? – спитав Начальник.
Чоловік рвучко підвівся, підійшов до Начальникового стола, схопив червоний фломастер і похапцем обвів дату на особистому настільному календарі Начальника.
– До оцього дня.
Начальник стиснув зуби й повільно видихнув, переборюючи незадоволення чудернацькою поведінкою чоловіка.
– Зрозуміло, – сказав він. – До того дня я не робитиму нічого, а коли цей день настане, то предмет із сейфа – який би він не був – отримає срібноволоса жінка. Даю вам слово. – І він порахував дні, що залишилися до незграбно окресленої дати. – Я виконаю ваші побажання рівно через чотирнадцять днів від сьогодні.
– І в жодному разі ні на день раніше! – гарячково застеріг клієнт.
– Я чудово вас зрозумів, – запевнив його Начальник. – Ані на день раніше.
Він узяв конверт, вклав його в досьє клієнта й зробив на ньому необхідні позначки, щоб усі побажання замовника були виконані чітко й вчасно. Хоча клієнт і не дав конкретного опису предмета, що був у сейфі, Начальник не наполягав. Відстороненість була наріжним каменем філософії Консорціуму.
«Надавай послуги. Не став запитань. Не винось вироків і не висловлюй суджень».
Плечі замовника розслаблено обм’якли, і він важко видихнув.
– Дякую.
– Щось іще? – поцікавився Начальник, бажаючи якомога скоріше позбутися клієнта, що зазнав такої несприятливої трансформації.
– Так, узагалі-то, є ще дещо. – Клієнт засунув руку до кишені й видобув звідти маленьку темно-червону флешку. – Це відеофайл. – Він поклав флешку перед Начальником. – Я хотів би, щоб його передали світовим засобам масової інформації.
Начальник із цікавістю поглянув на чоловіка. Консорціум часто займався поширенням інформації для клієнтів, але щось у проханні цього чоловіка насторожило його.
– Того самого дня? – спитав він, кивнувши на окреслену дату.
– Того самого дня, – підтвердив клієнт. – І в жодному разі не раніше.
– Зрозуміло. – Начальник прикріпив до флешки картку з необхідною інформацією. – Тепер усе? – І з цими словами він підвівся, бажаючи якомога скоріше завершити зустріч.
Але клієнт залишився в кріслі.
– Ні. Є ще одне, останнє.
Начальник знову сів.
Погляд зелених очей клієнта палав диким вогнем.
– Невдовзі після того, як ви передасте це відео, я стану дуже відомою людиною.
«Та ви вже й так досить відома людина», – подумав Начальник, пригадавши геніальні досягнення цього чоловіка.
– Ви також заслуговуєте певної похвали, – сказав замовник. – Бо послуги, що ви мені їх надавали, уможливили створення мого шедевра… опусу, якому судилося змінити світ. Ви маєте гордитися своєю роллю.
– Яким би не був ваш шедевр, – зазначив Начальник, відчуваючи все більше роздратування, – я задоволений тим, що ми забезпечили вам конфіденційність, необхідну для його