Месія Дюни. Френк ГербертЧитать онлайн книгу.
– спитала Чані. – Чому б це? Хіба ж хтось звинуватить Гільдію? Вона буде безпорадною й демонструватиме це.
– Ми підпишемо договір таким, який він є, – сказав Пол.
– Мілорде, – заговорив Стілґар, втупившись у свої долоні.
– Так? – Пол украй уважно прислухáвся до слів старого фримена.
– Ти володієш певними… силами, – промовив Стілґар. – Чи не можна знайти Антанту, незважаючи на Гільдію?
«Сили!» – подумав Пол. Стілґар не міг прямо сказати: «Ти ясновидець. Можеш простежити в майбутньому шлях, що веде до Тупайле?»
Пол дивився на золотаву поверхню стола. Знову те саме: як йому висловити межі невисловлюваного? Чи варто згадувати про фрагментарність – неодмінну долю всіх подібних сил? Як може людина, що ніколи не провиділа майбутнього за допомогою прянощів, уявити собі свідомість, не локалізовану в часопросторі, позбавлену особистих вектор-зображень і всіх пов’язаних із ними чуттів?
Він поглянув на Алію, помітив її увагу до Ірулан. Алія, відчувши його рух, своєю чергою глянула на нього й кивнула в бік Ірулан. Аххх, так: кожна їхня відповідь неодмінно втрапить до одного зі спеціальних звітів, які Ірулан відсилає сестрам Бене Ґессерит. Вони все ще шукають ключі до свого Квізац Хадераха.
Усе-таки Стілґар заслужив якоїсь відповіді. Та й Ірулан теж.
– Непосвячені намагаються збагнути ясновидіння як прояв Закону Природи, – сказав Пол, поклавши руки перед собою. – З тим самим успіхом можна б твердити, що це небеса розмовляють із нами, що вміння читати майбутнє є гармонійним проявом суті людини. Іншими словами, ясновидіння є природним наслідком сьогодення, хвиля якого підхоплює нас. Але такі сили не можуть бути використані для досягнення наперед поставлених цілей та задумів. Хіба тріска, підхоплена хвилею, знає, куди вона пливе? Оракул не знає причин і наслідків. Причини перетворюються на енергетичні течії та злиття, місця, де зустрічаються потоки. Приймаючи ясновидіння, ви наповнюєте своє буття концепціями, несумісними з раціоналізмом. Тому ваш інтелект їх відкидає. А вчинивши це, він стає частиною процесу й підкоряється йому.
– Тобто ти не можеш цього зробити? – спитав Стілґар.
– Якби я шукав Тупайле за допомогою ясновидіння, – сказав Пол, звертаючись насамперед до Ірулан, – то це могло б приховати Тупайле.
– Хаос! – запротестувала Ірулан. – Це… нелогічно.
– Я ж казав, що воно не підпорядковується Природним Законам, – промовив Пол.
– Тобто існують межі того, що ти можеш побачити або вчинити, використовуючи свої сили? – спитала Ірулан.
Перш ніж Пол зумів відповісти, заговорила Алія:
– Люба Ірулан, ясновидіння не має меж. Нелогічно? Логічність не є необхідним атрибутом Усесвіту.
– Але ж він сказав…
– Як мій брат може дати тобі точну та вичерпну інформацію про межі чогось, що не має меж? Нескінченність не піддається інтелекту.
«Недобре, що Алія це зробила, – подумав Пол. – Це стривожить Ірулан, її спосіб мислення такий