Казки добрих сусідів. Чапля-чарівниця. Таджицькі народні казки. Народное творчествоЧитать онлайн книгу.
з сином порадились і вирішили: якщо вони заріжуть чаплю і з’їдять, то все одно залишаться бідняками, а якщо відпустять її на волю, то, може, чапля зробить їх щасливими.
Заліз син на дах і випустив чаплю на волю. Чапля полетіла на схід. Юнак зібрався й вирушив у той бік шукати її царство.
Ішов він, ішов і ніяк не міг знайти царство чаплі. Аж ось, нарешті, юнак набрів на стадо кіз.
– Чиї це кози? – запитав він у пастуха.
– Це кози чаплі, – сказав пастух.
– А де живе сама чапля? – запитав юнак.
– Запитай про це у пастуха, який пасе баранів.
Довго йшов юнак, нарешті зустрів отару баранів.
– Чиї це барани?
– Ці барани – власність чаплі.
– А де живе чапля? – запитав він у пастуха.
– Навіщо вона тобі? – запитав пастух.
Юнак розповів пастуху, як чапля потрапила до нього в капкан, як він її звільнив і як вона звеліла йому прийти в її царство.
– Візьми з моєї отари двох баранів, – сказав пастух. – Сідай на мого білого верблюда і їдь на схід. Коли під’їдеш до палацу чаплі, побачиш двох псів, які охороняють ворота. Ти віддай баранів псам, а сам вільно заїжджай у двір.
– Скажи, що мені попросити у чаплі? – запитав юнак.
– Проси у неї скатертину-самобранку, – сказав пастух.
Юнак подякував пастухові за поради, взяв із собою двох баранів, сів на білого верблюда і поїхав до чаплі. Тільки він під’їхав до її палацу, як із воріт кинулись на нього два пси. Юнак кинув їм по барану і вільно в’їхав у двір. Тут він побачив чаплю, зліз із верблюда і привітався з нею.
– Пам’ятаєш, я звільнив тебе з капкана? Ось я тепер приїхав у твоє царство.
– Що б ти хотів?
– Подаруй мені скатертину-самобранку, – сказав юнак.
– Добре, – сказала чапля. – За те, що ти зберіг мені життя, подарую тобі скатертину-самобранку.
Юнак подякував чаплі, взяв скатертину-самобранку і поїхав назад тією ж дорогою. Доїхав він до пастуха, який пас баранів, і показав йому подарунок чаплі.
– Скатертино, розгорнись! – сказав пастух.
Відразу ж скатертина-самобранка розгорнулась, і на ній з’явилась різна пожива.
Юнак нагодував пастуха, поїхав далі і без пригод повернувся до матері.
З тих пір мати з сином були завжди ситі і дякували чаплі. Тепер вони могли нагодувати всякого, хто заходив до них у дім.
Скоро чутки про скатертину-самобранку розлетілись по всій країні. Дізнався про неї і падишах і наказав відібрати у бідняків скатертину та принести йому. Відібрали у матері та сина скатертину-самобранку.
– Синку, піди до чаплі й розкажи їй про наше горе, – сказала мати синові.
Син знову пішов до чаплі. Скоро дістався він до пастуха, який пас баранів, і розповів йому про все, що сталося. Пастух сказав йому:
– Нічого не кажи чаплі про це, а попроси у неї ще гарбуз.
Поїхав юнак до чаплі і попросив у неї гарбуз.
Коли він з гарбузом знову під’їхав до пастуха, той узяв у нього гарбуз, поставив перед собою на землю і закричав:
– Гей,