Слухай своє тіло – найкращого друга у всьому світі. Лиз БурбоЧитать онлайн книгу.
чи не так? Усе це з любові, скажеш ти. Ти їх любиш, але ти хочеш донести до них, що для них добре. До того ж батькам часто вривається терпець. Проблема в тому, що вони беруться за справу не з того боку. Вони люблять не серцем, як і їхні власні батьки, яким теж ні в кого було цього навчитися. Водночас не треба занадто винуватити себе – важливо не тільки чим, а й як сильно ти любиш. Усвідом тільки, що любити розумом важче і часом болісніше, ніж любити серцем. Любов «головою» заснована на страху і дає лише емоції та розчарування, тимчасом як любов серцем звільняє і, навпаки, дає душевний спокій і гармонію з навколишнім світом.
Щоб нарешті розірвати ланцюги, якими ти прикутий до своїх батьків, і стати самим собою, ти маєш прийняти, що твої батьки – або ті, хто був замість них, – намагалися робити все якнайкраще в рамках свого розуміння. Вони любили тебе, як уміли на той момент. Вони не могли любити тебе інакше, адже так їх самих навчили любити. Вони самі щиро вірили, що вчиняють для тебе якнайкраще.
Іноді за удаваною байдужістю батьків насправді криється довіра. Чи усвідомлюємо ми це? Батьки настільки нам довіряють, що дають свободу вибору й можливість жити своїм життям. Ми можемо сприйняти це як їхню байдужість; але насправді це свідчення великої любові. Чому нам неодмінно треба відчувати себе покинутими і знедоленими? Причиною хибної інтерпретації фактів часто є образи, які не мають до них ніякого стосунку.
«Суворими» зазвичай називають батьків, які висувають дітям завищені вимоги. Вони хочуть, щоб дитина перевершувала їх у всіх сенсах і досягла в житті більшого, ніж вони. Вони не можуть змиритися з тим, що вона робить щось упівсили. Вони виношують надто великі надії і чекають від дитини чогось понадміру. Дуже часто такі батьки намагаються реалізувати через дітей власні нездійснені мрії. Хай там як, позаду кожного акту суворості стоїть любов батьків, адже вони вважають дитину здатною досягти великих успіхів.
Багато батьків намагаються зробити все, щоб їхня дитина не повторила їхню долю. Безвільний і слабодухий батько вряди-годи поводиться з дітьми грубо та жорстоко, сподіваючись саме так виховати в них силу і стійкість, яких бракує йому самому. Він вчиняє так з любові, хіба ні? Насправді він грубий з дітьми тому, що зневажає себе і своє невдале життя. Понадміру вимоглива мати, що стежить за кожним кроком доньки, є прикладом такої самої ситуації. Вона вимагатиме від дочки надхмарних успіхів у всьому, сподіваючись забезпечити їй краще життя, ніж її власне.
Найзаповітніше бажання більшості батьків – зробити так, щоб у дітей було всього більше, ніж у них, і щоб вони вийшли в життя краще підготованими. Це і породжує надзвичайно нереальні сподівання. Надмірна турбота і суворість – прояви великої, але власницької любові. Що більше нам лячно, то більше ми любимо головою.
Пригадай визначення любові: ЛЮБИТИ – це ПРИЙМАТИ те, що є, навіть якщо ти не розумієш або не згоден. Але немає