Ялта. Ціна миру. Сергей ПлохийЧитать онлайн книгу.
але попри це він усе ще міг бути об’єктом заздрощів для багатьох попередників. На початку четвертого терміну Рузвельт досі вселяв надію мільйонам американців, яких він надихав у війні, і тепер сподівався привести до миру. Його оптимізм був нестримним і заразним.
Рузвельт зробив кар’єру, кидаючи виклик обставинам та досягаючи того, що інші вважали неможливим. Хто міг передбачити, що патрицій зі Східного узбережжя, якому відмовили у членстві в Порчеллі, найпрестижнішому із клубів Гарварду, за те, що він «зневажливо» оцінював своїх одногрупників, стане не тільки найулюбленішим політичним лідером, а й заступником інтересів мас? У 1921 р., коли тридцятидев’ятирічний Рузвельт став жертвою виснажливої хвороби, мало хто міг передбачити, що за дванадцять років ця паралізована від пояса донизу людина увійде до Білого дому як наступний президент Сполучених Штатів. Подолання перешкод стало його способом життя в неформальному стилі.
Готовність Рузвельта використовувати сучасні комунікаційні технології та звертатися до людей безпосередньо через радіопередачі в неформальному стилі перенесла американську політику в нову еру. Американці відчували, що знають його краще, ніж будь-кого з його попередників чи конкурентів. Приємний оратор і дотепний співрозмовник, який однаково вправно полонив і американський простолюд, й іноземних сановників, Рузвельт також залишався загадкою, тримаючись водночас і привітно, і на відстані, спроможний зачарувати й бути осторонь навіть від найближчих співробітників і помічників. Цього майстра політичного компромісу багато представників його соціального класу почали сприймати як безпринципного та нещирого, коли він поставив «забуту людину» американської політики – людей, що перебували на дні соціальної ієрархії – у центрі своєї риторики та численних політичних ініціатив. Зробивши це, він урятував свою країну від найгірших виявів класової боротьби.
Обійнявши посаду в розпал фінансової кризи, коли більшість штатів закрила збанкрутілі банки, Рузвельт дав надію пригніченій економіці, заявивши у першій інавгураційній промові: «Хочу підкреслити своє тверде переконання, що єдине, чого ми повинні боятися – це сам страх – безіменний, нерозумний, невиправданий жах, який паралізує необхідні зусилля з перетворення відступу на поступ». Він поклав провину на Волл-стрит і пообіцяв новий підхід до вирішення економічних та соціальних проблем: «Міняльники втекли зі своїх високих місць у храмі нашої цивілізації. Ми можемо відновити цей храм до правічних істин. Міра відновлення полягає в тому, що ми покладаємося на шляхетніші суспільні цінності, ніж просто грошовий прибуток».
Рецепт Рузвельта для економічного відновлення передбачав збільшити федеральні видатки, призначені як для надання допомоги найбільш злиденним, так і для стимулювання стражденної економіки. Він також дотримався обіцянок передвиборної кампанії, тож збільшення витрат супроводжувалося скороченням бюджету,