Американська трагедія. Книга 2. Теодор ДрайзерЧитать онлайн книгу.
переконатися, що це справді Роберта Олден, і, по-друге, вирішити для себе питання: чи можна вважати її дівчиною з тих, які легко йдуть на недозволений зв’язок, що на нього вказував запис у готелі на озері Грасс. Ні, вирішив він, вона не така. Тут наявним є хитрий і злий замір – зведення і вбивство! От негідник! І досі його не спіймано! Політична значущість цієї справи відійшла в уявленні Мейсона на задній план, а на її місце прийшли гнів і ненависть до всіх багачів.
Але ці хвилини біля покійниці і вигляд Тайтуса Олде-на, який, упавши на коліна перед дочкою, палко притискав до губ її маленькі льодяні руки і невідривно, гарячковим, протестуючим поглядом вдивлявся в її воскове обличчя, обрамлене довгим каштановим волоссям, – усе говорило, що навряд чи громадськість формально і безсторонньо поставиться до цієї справи. Очі всіх присутніх були повні сліз.
І тут Тайтус Олден посилив драматизм усієї сцени. Тимчасом як брати Луц, троє їхніх приятелів – власники сусідньої автомобільної майстерні, Еверет Бікер, представник газети «Республіканець», і Сем Тексон, редактор газети «Демократ», стоячи в дверях, через голови один одного з шанобливим страхом заглядали в кімнату, він раптом схопився і несамовито кинувся до Мейсона, з криком:
– Знайдіть негідника, який винен у цьому, пане прокурор! Нехай його змусять страждати, як страждала моя добра, чиста дівчинка. Її вбили, от що! Тільки вбивця міг так завезти дівчину на озеро і так ударити, – він її ударив, це всякому ясно! – І Тайтус указав на обличчя мертвої дочки. – У мене немає грошей, щоб судитися з таким негідником, але я буду працювати… Я продам ферму…
Голос його урвався. Він знову повернувся до Роберти і мало не впав. І тоді Орвіл Мейсон, якому передався скорботний і мстивий порив бідолашного батька, виступив наперед і схвильовано сказав:
– Ходімо звідси, містер Олден. Ми знаємо тепер, що це ваша дочка. Закликаю всіх вас, джентльмени, у свідки: тіло впізнано. І якщо підтвердиться гадка, що вашу бідну дівчинку вбито, містер Олден, я як прокурор урочисто обіцяю вам: я не шкодуватиму ні часу, ні грошей, ні сил, щоб вистежити цього негідника і віддати його в руки влади. І якщо правосуддя в окрузі Катаракі стоїть на висоті, – а я в цьому певен, – ви можете покластися на будь-який склад присяжних, який буде добраний нашим тутешнім судом. І вам не доведеться продавати вашу ферму!
Щире, хоч і раптове хвилювання, а також присутність вражених слухачів привела до того, що ораторський талант м-ра Мейсона проявився в усій своїй силі і пишноті.
І один з братів Луц – Ед, який виконував усі справи похоронного бюро, зв’язані з раптовою і насильницькою смертю, – збуджено заявив:
– Вірно, Орвіл! Отакий прокурор нам і потрібен.
А Еверет Бікер закричав:
– Дійте, містер Мейсон! Ми вас підтримаємо всі, як один, коли треба буде.
Фред Хейт і його помічник, схвильовані драматичним виступом Мейсона і його надзвичайно ефектним, навіть героїчним виглядом, підійшли ближче. Хейт узяв друга