Мистецтво сновидінь. Карлос КастанедаЧитать онлайн книгу.
це з першого разу, коли дон Хуан розповів мені про це, він пояснив, що світна куля набагато більша за людське тіло, що точка надзвичайної яскравості є частиною цієї енергетичної сфери, і що розташована вона на висоті лопаток, на відстані витягнутої руки від спини. Він казав, що прадавні маги назвали її точкою збирання, коли побачили, як вона діє.
– І як діє точка збирання? – спитав я.
– Дозволяє нам сприймати, – відповів він. – Прадавні маги бачили, що тут, у цій точці, зосереджене сприйняття в людських істот. Побачивши, що все живе має таку точку світності, прадавні маги припустили, що в цій точці має відбуватися сприйняття взагалі, у будь-який придатний спосіб.
– Що такого побачили прадавні маги, що дійшли висновку, буцімто сприйняття відбувається в точці збирання? – спитав я.
Він відповів: по-перше, вони побачили, що з мільйонів світних волокон всесвіту, які пронизують усю світну кулю, лише невеличка кількість проходить прямісінько крізь точку збирання – чого й слід було очікувати, адже вона невеличка, якщо порівнювати з цілим.
Далі вони побачили, що точку збирання постійно оточує сферичне надлишкове сяйво, трохи більше за неї, набагато підсилюючи світність волокон, що безпосередньо пронизують це сяйво.
Нарешті вони побачили дві речі. По-перше, що точка збирання людської істоти може зміщуватися з тієї позиції, у якій зазвичай розташована. І, по-друге, що, коли точка збирання перебуває у своєму звичному положенні, то сприйняття й усвідомлення здаються звичайними, судячи з типової поведінки об’єктів спостереження. Та коли їхні точки збирання й навколишні сяйні сфери розташовані інакше, ніж зазвичай, їхня нетипова поведінка здається доказом, що й усвідомлюють вони інакше, сприймають у незвичний спосіб.
Висновок з усього цього прадавніх магів був такий: що більше зміщення точки збирання стосовно її звичайної позиції, то більш незвичайною є подальша поведінка і, вочевидь, подальше усвідомлення й сприйняття.
– Зауваж, що коли я говорю про бачення, то завжди кажу «подібний до» чи «здається», – застеріг мене дон Хуан. – Усе, що ми бачимо, настільки унікальне, що неможливо говорити про нього, окрім як порівнювати з чимось нам знайомим.
Він сказав, що найточнішим прикладом цієї складності є те, як маги говорять про точку збирання і сяйво, що її оточує. Вони описують це як яскравість, і все ж яскравістю це бути не може, адже видці бачать її не очима. Проте вони мусять подолати цю невідповідність, ось і кажуть, що точка збирання – це світлова пляма, а навколо неї – німб, сяйво. Дон Хуан наголошував, що ми настільки візуали, настільки керовані нашим хижацьким сприйняттям, що все, що бачимо, має подаватись у тій формі, в якій зазвичай його сприймає око хижака.
Побачивши, що саме начебто робить точка збирання й навколишнє сяйво, розповідав дон Хуан, прадавні маги висунули пояснення. Вони припустили, що в людських істот точка збирання, зосередивши сяйну сферу на енергетичних волокнах