Эротические рассказы

Я захищу тебе…. Светлана ТаланЧитать онлайн книгу.

Я захищу тебе… - Светлана Талан


Скачать книгу
багаття, відсторонені і захищені від навколишнього світу горами, вслухаючись у потріскування головешок та удари прибою по скелях. Усі думки зникали в цьому чарівному місці, з якого нікому не хотілося повертатися.

      Після вечері хтось із хлопців дістав гітару і перші акорди доповнили звуки моря.

      – Ходімо звідси! – шепнула Кіра Кирилу.

      – Я тільки курточку прихоплю про всяк випадок, – сказав він.

      – І моє худі візьми в наметі, – поросила Кіра.

      Вони пройшлися берегом. Ноги провалювалися в гальці, вода приємно їх лоскотала і пестила. Кіра запропонувала здертися на скелю, щоб звідти милуватися нічним небом та морем.

      – Може, не варто? – сказав юнак. – Провідник розповідав, що тут є тиха місцина.

      – Де?

      – Трохи вище пляжу – невелика печера. Пошукаємо її?

      – Гаразд! – погодилась Кіра.

      Вони швидко її знайшли, проте довелося піднятися скелею вгору. Звідси відкривався неймовірний пейзаж. Кіра з Кирилом сиділи на чималенькому пласкому камені, простеливши на ньому свій верхній одяг. На небі зарясніли світними зірочками мільярди інших світів, і двоє людей почувалися маленькою їх частиною.

      – Зірки чимось схожі на золотий пісок, – тихо промовила Кіра, немов не бажаючи порушити чарівну мить.

      – Так, – погодився хлопець, – а гори – на завмерлих велетнів.

      Над ними висіла бездонна темрява, підсвічена зорями, внизу – темна безодня моря, яка озивалася тихим прибоєм. Кирило обійняв дівчину за плечі, запитав, чи не змерзла вона.

      – Поки що ні, – відповіла Кіра.

      – Я такий щасливий!

      – Я також.

      – Ми повернемося сюди ще раз?

      – Звичайно! І не раз. А як щодо Карпат? Ти їх бачив?

      – Ні.

      – Тож потрібно й там побувати.

      – Не знаю, чи вдасться, – зітхнув Кирило.

      – Ми обов’язково побуваємо в Карпатах.

      У Кирила серце радісно застугоніло в грудях, коли Кіра сказала «ми». Він пригорнув дівчину до себе і відчув аромат її волосся, яке ввібрало у себе запах моря.

      – І приїдемо сюди, – додав він.

      – Звичайно! – сказала Кіра і взялася розплітати косу. – Довго сохне заплетене, – пояснила вона.

      – Я допоможу.

      Кирило став позаду дівчини і почав розплітати її волосся.

      – Важко? – усміхнулась вона. – Злиплося в солоній воді.

      – Я впораюсь!

      Кирило не поспішав. Він торкався її волосся і від того відчував справжню насолоду. Хлопець пропускав пальці крізь пасма, розплутуючи його, потім знову розплітав якусь частину.

      – Яке в тебе гарне волосся! – сказав він захоплено.

      – Я знаю. І ноги довгі, рівні та красиві, – жартома промовила дівчина.

      Вона не бачила, як Кирило нахилився до її волосся, поцілував пасма.

      – Ти дуже красива.

      – Ти так вважаєш?

      – Так усі вважають.

      – Я звичайна, якщо говорити серйозно, – промовила дівчина. –


Скачать книгу
Яндекс.Метрика