Каїн і Авель. Джеффри АрчерЧитать онлайн книгу.
не побачить цю жінку, він назавжди запам’ятає доброту дружини залізничного начальника, товариша… він навіть не знав її імені.
Підготовка до народження дитини займала увесь вільний час Анни. Вона швидко втомлювалася, і їй доводилося багато відпочивати. Щоразу, коли вона питала Генрі про те, як ідуть справи з бізнесом, той завжди мав якусь вірогідну відповідь, аби запевнити, що все гаразд, однак жодних деталей не подавав.
Потім знову з’явилися анонімні листи. Цього разу вони повідомляли більше подробиць – імена тих жінок, з якими знався її чоловік, і місця, в яких їх бачили з Генрі. Анна спалила й ці послання іще до того, як змогла закарбувати ці імена або місце у своїй пам’яті. Вона не вірила, що чоловік може її зраджувати, коли вона в тяжі його дитиною. Хтось ревнував або ненавидів Генрі. Тому вони брехали.
Але листи продовжували надходити, іноді з новими іменами. Анна продовжувала їх знищувати, проте тепер вона все ж задумалася. Жінка хотіла поговорити про них із кимось, та не змогла згадати нікого, кому б могла довіритись. Бабусі були б дуже здивовані, але у будь-якому разі вони й так упереджено ставилися до Генрі. Можливо, Алан Ллойд із банку міг би її зрозуміти, але він ніколи не був одружений, а Вільям був занадто юним. Ніхто не здавався їй доречним. Після прослуховування лекції Зиґмунда Фройда, коли той побував у Бостоні, Анна задумалася про консультацію у психіатра, але вирішила, що ніколи не відкриє проблеми сім’ї незнайомцю.
Справа нарешті обернулася таким чином, який Анна навіть передбачити не могла. Вранці одного понеділка вона отримала аж три листи: звичний від Вільяма на ім’я пані Річард Каїн, в якому той запитував, чи може знову провести літні канікули зі своїм приятелем Метью Лестером; анонімний, у якому стверджувалося, що Генрі мав інтимні стосунки з… Міллі Престон; і ще один від Алана Ллойда, в якому той цікавився, чи могла б вона бути такою люб’язною зателефонувати йому, щоб домовитися про зустріч у банку.
Анна важко впала у крісло, відчуваючи задишку та нудоту, й змусила себе перечитати іще раз усі три листи. Вільям засмутив її своєю байдужістю. Матері було прикро, що її син вважає за краще проводити літо разом зі своїм товаришем, ніж удома. Анонімний лист, у якому стверджувалося, що Генрі був коханцем її найближчої подруги, ігнорувати було неможливо. Анна не могла не згадати, що саме Міллі познайомила її з Генрі і що вона – хрещена матір Вільяма. Третій лист, від Алана Ллойда, змусив її хвилюватися іще більше. Єдиний лист, який вона будь-коли отримувала від нього, було співчуття з приводу смерті Річарда. Що він хотів дізнатися цього разу? Вона зателефонувала до банку. Оператор одразу перемкнув її куди належить.
– Алане, ти хотів зі мною зустрітися?
– Атож, моя люба. Нам треба поспілкуватися, якщо ти зможеш знайти на це час.
– Погані новини? – запитала Анна.
– Не зовсім, але я б не хотів розмовляти про це по телефону.
Він намагався її заспокоїти.
– Тобі немає потреби непокоїтись. Ти часом не будеш вільна в обід?
– Буду.
– Тоді