Агатангел. Наталка СняданкоЧитать онлайн книгу.
в основному їздять за кордон, де їхні виступи дуже популярні. Окрім помешкання в Тигирині, вони мають квартиру в Парижі, де концертують особливо часто, і кілька заміських будиночків – у Голландії, Швайцарії та на Пальма-де-Мальорці. Їх часто питають, чому вони не переїдуть за кордон назовсім, адже все одно проводять там більшість часу. Але Марко з Евеліною нічого не відповідають на такі запитання і в усіх інтерв’ю продовжують називати місцем постійного проживання Тигирин. Мешканці нашого будинку ставляться до Марка з Евеліною досить насторожено, щоб не сказати вороже. Меломанів серед сусідів немає, а от питання, чому в них уже стільки років немає дітей, цікавить усі п’ять поверхів. Колись наша поштарка навіть обережно намагалася випитати, чи не відомо мені часом на цю тему більше, ніж їй, але з’ясувалося (зрештою, так воно у нас з нею завжди), що їй таки відомо більше.
Те, що відомі музиканти мешкають в одному зі мною будинку, сильно підняло мій авторитет в очах шанувальника класичної музики пана Незабудка. КРІС-2 уже двічі друкував інтерв’ю з Марком і тричі з Евеліною (їй пан Незабудко симпатизує більше), ми пишемо про всі їхні концерти, пан Незабудко колекціонує записані ними компакти з автографами.
Пані Міля побоюється, щоб і Марко з Евеліною не вирішили передплатити КРІС-2, адже в будинку тільки я і вони читаємо цю газету. І вони напевно таки передплатили б, але ніяк не знайдуть часу зайти на пошту, тому купують газету в кіоску. Це чомусь дуже тішить пані Мілю, я чула, як вона розповідала це сусідці з третього поверху, хоча я і не розумію, яка їй різниця, носити одну газету на будинок чи дві. Напевно, це питання якогось невідомого мені принципу.
Марко відчинив дуже швидко і відразу погодився спуститися до мого помешкання. Виявляється, у них щури заводяться досить часто, але переважно зникають самі, хоча інколи доводиться труїти. Поведінку щурів можна зрозуміти, бо далеко не кожна тварина потрафить вижити у квартирі моїх сусідів. В Евеліни і Марка три велетенські вівчарки колі, чотири коти, одна кицька, дві черепахи, морська свинка, акваріум і змінний канарок, якого періодично з’їдає хтось із котів. Кота карають і купують нового канарка. Крім того, у них живе папуга Карло, який любить проголошувати тости. Особливим успіхом серед гостей користується закарпатський: «Н-н-н-ай би в-в-в-ам д-д-д-обре повизд-д-д-ихало», що в перекладі з місцевого діалекту означає побажання всього найкращого. Папуга любить втручатися у дискусії про суть мистецтва, які часто провадяться (власне провадяться, а не проводяться, і саме в цьому їхня перевага) на кухні моїх сусідів. Час від часу Карло схвалює щойно висловлену думку фразою: «Екстр-р-ао-р-рдина-р-р-ний вип-п-падок», чи «О-р-ригін-н-альний ас-п-пект». Доглядає за всім цим зоопарком привезений Марком із якихось закордонних гастролей електронний карлик із дистанційним управлінням, якому в спеціальний ковшик потрібно насипати їжі для тварин і пустити за потрібною траєкторією. Він годує тварин, прибирає в клітках, міняє воду в акваріумі. У карлика, якого Марко називає