Я не я!. Аисс ВиалЧитать онлайн книгу.

      І тут понеслося …

      Всі без винятку метушилися до наміченого ввечері урочистого церемоніалу. Скільки, виявляється, традицій мало це таїнство.

      Знадвору було чути мелодії вуличних музикантів, радісні крики простолюдинів, які очікували милостей від господарів на честь весільних веселощів. Але навіть вони не могли заглушити рев молодих свиней, яких чекала доля стати окрасою не одного святкового столу в цей урочистий вечір. Хоча по замку вже зараз розносилися хвилюючі аромати вишуканих весільних страв і без цих нещасних чотириногих.

      Спочатку Джессіку злегка нагодували лише вівсянкою, нагадавши їй, що в такий день за традицією це нехитре блюдо служило сніданком для всіх, без винятку6. Хоча вона страшенно хотіла їсти, слуги їй чомусь не дали можливості насититися вдосталь, нагадуючи, що її вже зараз чекає обряд «очорнення нареченої». Ніби вона знає, що він їй обіцяє! Звичайно, Джесс трохи захвилювалася і, безсумнівно, хотіла поцікавитися, що це за обряд. Вона стала шукати очима Норміну, з метою тихенько вивідати у неї тонкощі цього ритуалу, щоб не потрапити в халепу. Але її єдиної спільниці в цьому «театрі абсурду» ніде не було видно.

      Паркенс одягнули з двох принесених нарядів в зовсім простеньку сукню. Друге, не займане, як їй сказали «Поки!» також навряд чи можна було назвати вінчальним, тому що було не звичним білим або іншого кольору вишуканим, а скоріше національним, з картатої спідницею.

      Волосся їй також не стали укладати в зачіску. Лише стягнули в якийсь безформний вузол, накривши щільною однотонної косинкою.

      Коли Джессіка глянула на себе в дзеркало, майнула думка: «М-да! Незавидна доля середньовічної нареченої-леді! Я уявляла собі трохи інакше її весільне вбрання! Як же тоді виглядали простолюдинки-наречені?! » Пухкенька служниця Гленна, як ніби прочитала міркування Джессіки, зробила, на її думку, заспокійливе зауваження:

      – Радійте, леді, що вам, хоча б, на щастя, чи не доведеться ніколи випробувати муки «Права першої ночі», як нам простим смертним дівчатам.

      Паркенс мимоволі ковтнула повітря, згадавши все, що знала про згадану Гленною жорстоку традицію тих страшних варварських часів, коли існувало право землевласників і феодалів після укладення шлюбу залежних селян провести першу ніч з нареченою, позбавляючи її невинності.

      Після таких моторошно картинних слів Гленни, Джесс вже вирішила, що стерпить усе що завгодно до самого кінця! Хіба може бути щось гірше того, що пригадала Гленна?! Нагородою їй буде – особистий вдалий «подарунок» нареченому, коли він свою першу шлюбну ніч проведе в обнімку з вишитою подушкою! А вона, Джессіка Паркенс, в цей час буде добиратися до Англії на попутках і репетирувати, що вона скаже Семюелу при зустрічі! «А може бути, я поспішаю з висновками? І це було б моє останнє випробування? Може, в цей самий момент з'явитися Сем і нарешті зізнається в своєму розіграші, нехай і невдалому?! Не може ж Дункан МакКоул і справді її примусити до плотських шлюбних утіх! »

      Поки