Повість про Ґендзі. Книга II. Мурасакі СікібуЧитать онлайн книгу.
що мали зображати дикі скелі, пані Мурасакі прив’язала лист-відповідь до гілочки п’ятиголчастої сосни:
«Ваше листя багряне
Таке легке, що вмить
Його вітер зриває.
Більше мені до душі припадає
Яскравість сосни, що між камінням зросла…»
Уважно придивившись до «сосни, що між камінням зросла», жінки Імператриці помітили, що вона рукотворна і зроблена з великою майстерністю. Милуючись нею, Імператриця була вражена смаком і швидкістю, з якою надійшла вишукана відповідь. Прислуга також нетямилася від захоплення.
«Мені здається, що в листі Імператриці про багряне листя начебто міститься їдкий натяк, – зауважив Ґендзі. – Вам треба гідно відповісти їй, коли настане пора весняного цвітіння. Тепер не варто принижувати красу багряного листя, бо можна прогнівати Тацуту-хіме[31]. Відступивши зараз, ви перейдете в наступ пізніше, коли весняні квіти візьмуть вас під свій надійний захист». Ґендзі здавався зовсім молодим, людиною нев’янучої краси. Він щиро радів, що в цій чудовій садибі жінки можуть щасливо жити, довірливо обмінюючись листами.
Жінка з гірської садиби почекала, поки інші мешканки будинку на Шостій лінії не розмістилися у приготованих покоях, а потім переїхала сама зі скромністю, яка відповідала її низькому становищу. Сталося це десятого місяця.
Оздоблення призначеної їй частини будинку виявилося не менш розкішним, ніж у решти жінок. Почет також був не менш пишним. Ґендзі сам подбав про це, думаючи передусім про майбутнє дочки.
Низка перлин
Головні персонажі:
Ґендзі, Великий міністр, 34–35 років
Юґао, «Вечірнє лице», покійна кохана Ґендзі
Укон, служниця Юґао, потім Ґендзі
Мурасакі, пані із Західного флігеля, 26–27 років, дружина Ґендзі
Тамакадзура, дівчина із Цукусі, панночка із Західного флігеля, 20–21 рік, дочка Юґао і То-но цюдзьо
Ханацірусато, пані зі Східної садиби, кохана Ґендзі
Юґірі, Цюдзьо, 13–14 років, син Ґендзі та Аої
Суецумухана, «Шафран», дочка принца Хітаці
Уцусемі, вдова намісника Хітаці
Хоча відтоді, як раптово, немов роси на пелюстках «вечірнього лиця», не стало Юґао, минуло багато місяців і років, Ґендзі нітрохи про неї не забував. Чимало жінок різної вроди і вдачі він зустрічав згодом, але щоразу його невідступно переслідувала сповнена жалю думка: «Якби-то вона була жива!»
Укон, її колишню служницю, яка особливими здібностями не вирізнялася, Ґендзі взяв під свою опіку, бо вона нагадувала йому про покійну Юґао. Як одна з найстаріших служниць, вона й досі прислуговувала в його домі. Вирушаючи в Сума на вигнання, він передав своїх людей Мурасакі, пані із Західного флігеля, тож відтоді Укон залишилася у неї. Мурасакі полюбила її за добрий, лагідний характер, але та й досі не переставала сумувати за покійною. «Якби моя пані була жива, – думала Укон, – то здобула б не менше прихильності, ніж, скажімо, особа з Акасі. Оскільки