Повість про Ґендзі. Книга II. Мурасакі СікібуЧитать онлайн книгу.
що не може залишитися байдужою та неспроможною зберегти все це у власному серці, хоче поділитися цим з нащадками. Коли прагнуть, щоб розповідь справила приємне враження, вибирають й описують тільки щось добре. А іноді, намагаючись сподобатися читачам, збирають докупи все найгірше. Однак усе це – добре й погане – належить нашому світу.
А хіба по-іншому створюються повісті за морем? Зрештою, вони бувають різними навіть у нас, в Ямато, адже стародавні відрізняються від сучасних. А що вже казати про те, як відрізняються між собою твори глибокі й легкі! Однак стверджувати, що всі повісті – суцільна вигадка, означає викривлювати їхню суть.
Навіть у вченні, відкритому нам праведною душею Будди, є так звані притчі, які непросвітлених людей дивують своїми суперечностями. І хоча в сутрах Великої колісниці[122] їх чимало, але всі вони врешті-решт мають одну мету: показати, чим просвітлення відрізняється від оман – так само, як повісті показують відмінність між добром і злом у людському житті. Одним словом, ніщо не пропадає марно…» Тепер Ґендзі начебто підкреслював важливість повістей.
«До речі, чи не траплявся вам у цих старовинних повістях такий невиправний дурень, як я? – провадив він далі. – І, мабуть, серед найбільш відлюдькуватих не знайдеться жодної героїні з таким, як у вас, холодним і черствим серцем. Ну, то, може, напишемо нову повість, щоб про це дізналися у світі?»
Ґендзі підсунувся до неї ближче, а вона, закривши обличчя рукавом, відповіла: «Боюся, що така дивна історія і без того стане приводом для пліток…» – «Кажете, дивна? Справді такого зі мною ще не бувало…» І, присунувшись ще ближче, він вимовив жартівливим тоном:
«Хоча в полоні почуттів
Шукаю приклади в минулому,
Та не знаходжу,
Щоб від батька
Дочка відверталася…
Хіба не знаєте, що, за вченням Будди, дочірня неповага – найбільший гріх?»
Тамакадзура навіть не підняла голови, та коли Ґендзі, погладжуючи її волосся, взявся нарікати їй за жорстокість, нарешті відповіла:
«І я шукаю
Приклади в минулому,
Та не знаходжу,
Щоб була на світі
Така любов у батька…»
Засоромившись, Ґендзі перестав загравати. Але невідомо, що ще станеться з ними в майбутньому.
Пані Мурасакі також приохотилася до читання повістей передусім заради панночки Акасі, своєї вихованки.
«О, яка гарна картинка!» – сказала пані, розглядаючи сувої «Повісті Кумано»[123]. На одному вона побачила невинний денний сон маленької дівчинки, і згадала своє дитинство.
«Такі діти здаються надто зрілими для своїх років. Чи ж не був я зразком терпеливості, поки ви поволі дорослішали? – сказав Ґендзі, який справді пережив чимало дивовижних любовних пригод. – Простежте, щоб при панночці ніхто не читав повістей з описом близьких стосунків між жінками й чоловіками. Я не тільки не бачу нічого цікавого в тих дівчатах, що знемагають від таємної
Ідеться про сутри буддизму Магаяни, передусім сутру Лотоса.
Текст цієї повісті не зберігся.