Подорожні щоденники. Вісім зошитів. Франц КафкаЧитать онлайн книгу.
Уроків плавання нема. Якийсь довгочубий лікувальник природними методами тримається збоку. Низький берег озера.
Концерт просто неба офіцерського товариства сприяння туризму. Серед слухачів – письменник із чоловіком, який його супроводжує; письменник щось занотовує до заповненого дрібними рядочками записника, а після одного з номерів програми супровідник тягне його геть.
Жодного єврея. Макс: євреї ухилилися від цієї великої справи. Початок: марш берзальєрів. Кінцівка: марш Pro-Patria. У Празі концертів просто неба задля самих концертів не буває (Люксембурзький парк), за Максом – це щось республіканське.
Келлерова кімната замкнена. Туристична агенція. Світлий будинок за темною вуличкою. Будинки з терасами на правому березі Ліммат. Муарові синьо-білі віконниці. Солдати, що повільно йдуть, виявляються поліцейськими. Концертна зала. Політехнікуму не шукали й не знайшли. Ратуша. Обід на другому поверсі. Міланське вино. (Стерилізоване вино із свіжого винограду.) Кельнерка з Люцерна перелічує нам поїзди, які туди ходять. Гороховий суп із саго, квасоля зі смаженою картоплею, лимонний крем. – Пристойні художньо-промислові будівлі. Близько третьої години від’їзд до Люцерна навколо озера. Голі, темні, горбуваті, порослі лісами береги Цуґського озера з численними косами. Американський краєвид. Під час подорожі гидко щось порівнювати з іще небаченими країнами. Великі панорами в Люцернському вокзалі. Праворуч від вокзалу – майданчик для катання на ковзанах. Підходимо до слуг і вигукуємо: «Ребшток!» Чи такий самий це готель серед готелів, як слуги серед слуг? Міст (за Максом) відділяє, як у Цюриху, озеро від річки. Де тут німецьке населення, задля якого пороблено вивіски німецькою мовою? Курзала. Схоже, очевидні (німецькі) швейцарці в Цюриху не вельми обдаровані в готельній справі, а там, де такі є, вони зникають, можливо навіть, що господарі готелів – французи. Навпроти – порожній анґар для аеростатів. Важко уявити собі, як сюди запливають повітряні кораблі. Майданчик для катання на самокатах, берлінський краєвид. Фрукти. Увечері прогулянку берегом у темряві обрамляють вії дерев. Чоловіки з доньками або повіями. Погойдуються човни, у воді видно навіть чітку лінію днища. Кумедна адміністраторка в готелі, дівчина, що сміється, проводжає аж до самої кімнати нагорі, поважна, червонощока покоївка. Вузенькі сходи. У кімнаті – вмурована в стіну замкнена скринька. Радо вийшов з кімнати. Залюбки повечеряв би городиною. Готель «Ґоттард», дівчата у швейцарському національному вбранні. Абрикосовий компот, міланське вино. Дві літні жінки й чоловік розмовляють про старіння. Виявили гральну залу в Люцерні. Вхід – один франк. Два довгі столи. Описувати справжні визначні пам’ятки неприємно, адже робити це доводиться просто на очах у людей, які чекають. Біля кожного столу посередині – рефері з двома охоронцями обабіч.
Найвища ставка – п’ять франків. «Швейцарців просимо пропускати вперед іноземців, адже ця гра – для розважання гостей».
Один стіл із кулькою, другий – із коником. Круп’є в гаптованих карунками мундирах.