Собор Паризької Богоматері. Виктор Мари ГюгоЧитать онлайн книгу.
et hirsutus![8]
– Авжеж! Тільки так! – не вгавало мале чортеня з колони. – А що тут смішного? Вельмишанований Жіль Рогатий, брат метра Жеана Рогатого, двірського судді, син метра Майє Рогатого – головного Венсенського лісничого, всі вони – городяни Парижа, всі одружені, всі батьки й сини!
Регіт посилився. Товстий хутряник мовчки намагався сховатися від звернутих на нього звідусіль поглядів. Та марно він прів і сопів. Його зусиль вистачало тільки, щоб, подібно до того, як вбивають у дерево клин, втискати між плечі сусідів своє багрове з досади та гніву широке апоплексичне обличчя.
Нарешті один з присутніх, такий же гладкий, низенький і статечний, як і хутряник, прийшов йому на допомогу.
– Яка гидота! Де це видано, щоб школярі так зневажали городянина! За моїх часів їх відшмагали б різками, а потім і спалили б на вогнищі з тих самих різок.
Зграя школярів наче вибухла.
– Агов! Хто це там стогне? Що за лиховісний пугач?
– Стривай! Я його знаю, – сказав один, – це метр Андрі Мюньє.
– Один з чотирьох присяжних бібліотекарів університету! – додав другий.
– У цій лавочці всього по чотири, – вигукнув третій, – чотири земляцтва, чотири факультети, чотири свята, чотири економи, чотири виборці, чотири бібліотекарі.
– Чудово, – підтримав його Жеан Фролло, – то нехай їх чотири чорти і вхоплять!
– Мюньє, ми спалимо твої книжки!
– Мюньє, ми відлупцюємо твого слугу!
– Мюньє, ми полапаємо твою жінку!
– Гладеньку пані Ударду!
– Яка вона свіжа й весела, наче вже вдовиця!
– Хай вам чорт! – пробурмотів метр Андрі Мюньє.
– Метре Андрі, – знову озвавсь од своєї колони Жеан, – замовкни, а то я впаду тобі на голову.
Метр Андрі глянув угору, неначе вимірюючи очима висоту колони і визначаючи вагу шибеника, про себе помножив їх на квадрат швидкості й замовк.
Жеан, лишившись переможцем, зловтішно вів далі:
– А я б зробив це, хоч я й брат архідиякона.
– Ну й гарні ж наші університетські сановники! У такий день, як нині, не вшанували наших привілеїв! У місті деревце та вогнище, у старому Сіте – містерія, вибори папи блазнів і фламандські посли, а в Університеті – нічогісінько!
– А тим часом майдан Мобер досить великий! – сказав один із школярів, які сиділи на підвіконні.
– Геть ректора, виборців і економів! – вигукнув Жеан.
– Треба сьогодні ввечері на Веселому Полі влаштувати святкове вогнище з книжок метра Андрі! – озвався другий.
– Із пюпітрів писарів! – додав його сусіда.
– Із жезлів педелів!
– І з плювальниць деканів!
– Із буфетів економів!
– Із скриньок виборців!
– Із ослінчиків ректора!
– Геть! – загув знову малий Жеан. – Геть метра Андрі, педелів, писарів, богословів, медиків і законників, економів, виборців, ректора!
– Та
Рогатий і кошлатий (латин.)