Эротические рассказы

Мисливські усмішки. Остап ВишняЧитать онлайн книгу.

Мисливські усмішки - Остап Вишня


Скачать книгу
прикладаючи його руба гострим кінцем до болючого місця, дванадцять разів пошепки проказуєте:

      – Ішла Божа мати з Києва, стріла Спасителя. Я тебе буду прохати рожденному, хрещеному (ім’я) од бешихи шептати. Сімсот сімдесят бехів, беханців, стрічних, річних, вітряних, прозорливих, жіноцьких, мужицьких, парубоцьких, дівоцьких з неї крові не пити, костей не ломити.

      Потім повертаєтесь та:

      – Тьху! Тьху! Тьху! (Тричі). Нехай вона собі йде, а вам Бог помагає!..

      Так треба проробити дванадцять раз…

      І все…

      Будьте певні, що, як не вмрете, – живі будете…

      «Вих» уже інша хвороба… І ліки до неї інші.

      Тут уже перед «прийомом» ліків не «Отче наш», а «Богородицю» треба тричі всмалити, а потім уже й ліки од виху.

      «Ліки» такі:

      – Замовляю кості рожденному, хрещеному (ім’я) од виху й зсилаю на очерети, на болота. І тут тобі не стояти, червоної крові не пити, кості не сушити. Не я помагаю, Бог помагає…

      Так само:

      – Тьху! Тьху! Тьху!

      Через рік-два, дивись, як корова язиком ваш «вих» ізлизала.

      До хірургічних хвороб стосується й кровотеча в усяких випадках.

      Від «крові» ліки швидкі, сильні й безапеляційні.

      Ось вони:

      – Їхав чоловік стар, кінь під ним кар, по рослинах, по дорогах, по притонах, по містах. Ти мати руда жильная, жилистая-тілесная, зупинись, назад повернись. Стар чоловік тебе збирає, на покой зогріває. Коли коню води не стало, так щоб і тебе, руда мати, не бувало. Пух-земля – одне сім’я. Буде по-мойому – слово моє кріпке!

      Тьху! Тьху! Тьху! (Це обов’язково).

      Найголовніше в цих «ліках» («од крові»), як ви й самі помічаєте, слова: «Пух-земля – одна сім’я». Глибоко змістовні. Впливають, як гумовий жгут. Як тільки прокажете, кров так і стане як укопана.

      Хвороби на очах

      Звуться більмом. Усі очні хвороби – всі вони більмо. Інших нема. Ліки дуже добрі. Таких ліків і покійний професор Гіршман{41} не знав.

      Пізнати більмо дуже легко в кожної людини (принаймні його легко впізнає баба Палажка).

      Коли до вас приходить хвора й держиться за око, ви зразу кажіть:

      – Більмо! Я так і знала.

      І зразу ж, щоб не затягти хвороби, й починайте:

      – Господи, поможи! Пресвята Богородице, мати помошнице! Стань мені в поміч, у рожденного, молитовного (ім’я) більмо з ока ізігнати. Їхав святий Юрій на білім коні з білими хортами білого зайця ловити. Білого зайця не впіймали, – у рожденного, молитовного, хрещеного (ім’я) більмо з ока ізігнали. Йшли три отці святі, за ними три звірі люті: перший чорний, другий білий, третій сірий. Як уздріли – більмо з’їли…

      Тьху! Тьху! Тьху!

      Зубний біль

      Це – дрібниця. Вмить, в одну мить заніміє, тільки прокажіть тричі:

      Місяць у небі,

      Медвідь у лісі,

      Камінь у полі,

      Всі ви три брати.

      Як зійдетесь у чисте поле гуляти,

      Тоді тільки в (ім’я) молитовного й хрещеного

      Почнуть зуби грати.

      Тьху! Тьху! Тьху!

      Оце «Тьху! Тьху! Тьху!»,


Скачать книгу

<p>41</p>

Гіршман Леонард Леопольдович (1839–1921) – засновник офтальмологічної клініки при Харківському університеті (1870).

Яндекс.Метрика