Фундаментальні концепції психоаналізу. Абрахам БриллЧитать онлайн книгу.
разом із цим епізодом. У цьому виштовхуванні зі свідомості всього болісного ми надибуємо несвідомий захисний механізм. Так би мовити, все стається так, ніби ми повинні забути болісний досвід. Якби все, що нас занепокоює та створює проблеми, залишалося у свідомості, життя було б нестерпним. Однак слово, запах, звук, колір може прямо таки занурити вас у психічні стани, які ви переживали, скажімо, десять років тому. Ви цілком забули всю ситуацію, але емоції, як старий непроханий гість, зринають і пригнічують вас. Іноді ці повторювані емоції приємні, але зазвичай вони неприємні.
Вивчаючи подібні випадки, ми з’ясували, що болісні епізоди утримуються в несвідомому тому, що їх не вдалося пропрацювати в момент їх виникнення. Індивід переживає глибинний емоційний шок і не може надати йому вираження. Він залишається у витисненому стані, а єдиний спосіб звільнити патологічну енергію – це акумулювати її, піднявши на рівень свідомого вираження. Коли пацієнт про них говорить, то проживає їх у дуже вітальний спосіб. Наприклад, у мене був пацієнт, який схопив із мого столу маленьку статуетку й розбив її об підлогу лише тому, що був під інтенсивним впливом пригаданих переживань. А сьогодні в моєму офісі була пані, що розсміялася й спершу була надзвичайно здивована, коли я пояснив причину, чому вона не може ходити. Аж раптом вона закричала: «Докторе, я відчуваю поколювання в ногах!» Я сказав їй, що вона може йти додому, й вона пішла. Це було відреагування. Ми дісталися до осердя емоційного досвіду. Уся ситуація піднялася до її свідомості.
Я хотів би зауважити, що послуговуюся терміном «несвідоме», а не «підсвідоме», яким користується більшість для позначення надто різних речей, і зазвичай хибно. Як я вже говорив, несвідоме, за Фройдом, містить усі ті психічні маніфестації, які особа не усвідомлює. Воно складається з витисненого матеріалу, тобто з суми всіх тих психічних процесів, які були витисненні (crowded out) зі свідомості з моменту народження. Це примітивні потяги (impulses), які були загальмовані та сублімовані впродовж розвитку дитини. Дитя – це передусім примітивна істота. Воно, як маленька тварина, яка, щойно отримавши, поступово витискає грубі тваринні інстинкти. Інакше кажучи, виштовхує їх у несвідоме. Ми намагаємося навчити робити дитину те, чого вона не робить, коли залишається наодинці. У кожній дитині від самого початку існують примітивні потяги, які необхідно приборкати, та які утворюють точки кристалізації для подальших витискань. Так можна простежити історію події, яка виникла в чиємусь житті в п’ятдесятирічному віці, аж до витискань, що мали місце в дитинстві. Завжди є тонкий інтимний зв’язок між нашим теперішнім емоційним досвідом і чимось, що виникло в минулому. Поглинені в безпосередньому синтетичному значенні теперішнім досвідом, нам не слід припиняти усвідомлювати ту важливу роль, що відіграло минуле в його формуванні. У прямому сенсі слова, можна сказати, що ми завжди обробляємо старий психічний матеріал. Ба більше, ці елементи минулого перебувають у несвідомому, захисні механізми якого,