Глибше, ніж секс. Мария ВолковаЧитать онлайн книгу.
характерні для цієї пори року запахи. Потім згадала, що просто на радощах через переїзд не зачинила кватирку в кімнаті. Залишалось декілька хвилин до початку моєї першої пари. Я завжди була дещо неуважною, і зараз навіть не могла уявити, які пригоди принесе мені ця риса.
Ще від часів школи я часто спізнювалася, тому що любов до сну завжди перемагала, через це я влетіла в аудиторію разом із гучним дзвінком, який пронизав мозок різким струмом. Декілька людей ще вішали верхній одяг на бильця стільців і всідалися. А коли голоси, які долинали з різних боків аудиторії, і неприємний скрип ніжок стільців, яких совали по підлозі, повністю розчинилися в тиші, яка чомусь почала незвично тиснути, викладач почав лекцію.
Я непомітно прослизнула поміж рядами і сіла біля незнайомого чувака, який зиркнув на мене дещо, як здалося на мить, дивно, проте я не звернула на це особливої уваги. Натомість виклала на парту новенький, куплений спеціально для навчання блокнот, у який, без заперечень, вміститься матеріал всіх предметів з першого курсу, а то й з усіх чотирьох. Поруч із ним поклала олівець і, зобразивши надзвичайно зацікавлений погляд, почала слухати викладача. Я зробила кілька глибоких вдихів, заспокоїла дихання і відчула, як одяг прилипнув до спітнілого тіла, яке щойно мчало довгим коридором.
Серце перестало надокучливо калатати, всередині мене був цілковитий спокій, але щось таки намагалось порушити його. Цим чимось був погляд того хлопця, біля якого я сіла. Я подивилася на нього боковим зором і збагнула, що голова його не рухалася. Він що, дивиться на мене, відколи я тут сіла? Мені не вдалося зробити байдужий вигляд, вдати, що я цього не помічаю, оскільки завжди почуваюся некомфотно, коли хтось дивиться на мене впритул— тіло одразу відчуває напругу, і вже ні про що інше думати не можеш. Я різко і сердито повернула голову до хлопця, але не витримала більше двох секунд і, так нічого не змігши сказати, знову повернулася в початкове положення. Хлопець був трохи вищим за мене, з розкуйовдженим жмутом волосся і темними очима.
– Як почуваєшся? – раптом запитав хлопець, щойно я відвернулася.
– А ти взагалі хто? – недовірливо запитала я.
– Я – Денис, – відповіла тепер перша знайома мені людина в університеті.
– Єва, – зневажливо кинула я.
– Чому музичне мистецтво? – запитав хлопець і гмикнув. Мені стало цікаво, як довго він зможе тримати голову в одному положенні?
– Ем… В якому сенсі? – запитала я, насупивши брови.
– Ну, ми сидимо на парі з історії музики, і мені цікаво, чим керувалася дівчина, у якої на обличчі написано: «Що я взагалі тут роблю?», коли обирала цю спеціальність, – пояснив він.
Я відчула заціпеніння і розгубленість, по спині скотилася крапля поту, мозок запрацював, і я нарешті зрозуміла його питання. Відповідь знайшлася одразу.
– Я переплутала аудиторію… – я розгублено втупилася в парту. – Курва! – вирвалося з моїх уст.
З цим словом я шарпнула