Беззаперечна правда. Майк ТайсонЧитать онлайн книгу.
ABC, і це був мій перший виступ на національному телебаченні. Фергюсон став чемпіоном ESPN, коли п’ять місяців тому побив Бастера Дугласа. Я дивився, як він проходжується ареною після своєї перемоги на чемпіонаті, і мені дуже хотілося кинути йому виклик за його пояс. Я бився на розігріві.
Я знав, що це буде важкий бій. Під час інструктажу він навіть не дивився мені в очі. Він тримався дуже смиренно і покірно. Проте від нього не відходило ні краплі страху чи сумніву, тож я не збирався застосовувати жодного з моїх скромних бійся – дивитися – мені – в – очі прийомів. Я відчував, що він не може дочекатися моменту, щоб вдарити мене.
Я боровся в рідному місті, і це забезпечувало мені перевагу в багатьох сенсах. Джиммі все ретельно підготував для мого першого національного виступу. Він змусив нас одягти рукавички вагою вісім унцій – легші, ніж зазвичай. Ринг, на якому ми боролися, був менший, ніж завжди. І всі офіційні представники були в нашому кутку.
Я почав боротьбу із жорсткої атаки в його торс. Проте Фергюсону вистачило майстерності, щоб втримати мене. Так тривало протягом перших чотирьох раундів. Утім на п’ятому я загнав його в кут і зламав йому ніс правим аперкотом. Він заледве протягнув до кінця раунду, і знову потрапив у біду у шостому раунді. Тоді він просто нахабно вчепився в мене і повністю проігнорував команду рефері зупинитися. Справа дійшла до того, що рефері зупинив бій. За іронією, дискваліфікація зупинила і мою серію нокаутів. Але наступного дня місцева боксерська комісія змінила результат на технічний нокаут.
На зустрічі з репортерами, яка відбулась після бою, я випадково заварив скандал. Коли вони запитали мене про перемогу над Фергюсоном після мого аперкоту, я сказав: «Я хотів ще раз вдарити його по носі так, щоб кістка його носа провалилась йому в мозок. Я завжди прислухався до порад лікарів. Вони казали, що щоразу, коли ніс потрапляє в мозок, шансів у мого противника відразу ж встати жодних».
Репортери сміялися, але, схоже, що це був просто нервовий сміх. Слова, які я сказав репортерам, були точнісінько тими, що повторював мені колись Кас. Я не думав, що сказав щось не так. Ми з Касом завжди говорили про науку калічити людей. Я хотів бути зухвалим та зловісним чемпіоном. Колись я дивився по телевізору передачі з персонажами коміксів – людей ікс та мого улюбленого Апокаліпсиса. Апокаліпсис говорив: «Я не просто злий, я є саме зло». Кейтон і Джейкобс хотіли, щоб я був дружнім та товариським з усіма, але я знав, що людина, яка дружня з усіма – ворог сама собі.
Наступного дня все це лайно через мій коментар потрапило на вентилятор. Ньюйоркські газети повиходили із заголовками «Цей бандит – це справжній Тайсон?» Один репортер навіть зателефонував моїй старій соціальній працівниці місіс Коулман, і вона порадила мені бути чоловіком, а не твариною. Проте мені було однаково. У мене була своя робота. Я не збирався ставати чемпіоном Майком Тайсоном у суперважкій вазі, удаючи з себе хорошого хлопчика. Я збирався зробити це в ім’я Каса. Мої противники повинні були знати, що змагаючись