Перевтілення. Франц КафкаЧитать онлайн книгу.
ширину і вагу свого тіла, Ґреґор нарешті повільно посунувся за головою. Проте коли голова перевалилась вже за край ліжка і повисла, йому стало страшно так само рухатися далі. Адже якби він все ж таки впав, то тільки дивом не пошкодив би голови. А втрачати свідомість тієї миті було не можна ні в якому разі; краще б залишитися в ліжку.
Однак трохи відпочивши від такого напруження, він зайняв попереднє положення і побачив свої лапки, які метлялися ще несамовитіше, та не змігши впоратися із таким безладом, знову наказав собі ні в якому разі не залишатися в постелі, оскільки найкраще рішення – ризикнути усім заради найменшої надії на звільнення від ліжка. Водночас він не забував нагадувати собі, що від спокійних роздумів користі набагато більше, ніж від запального відчаю. У такі хвилини він пильно вдивлявся у вікно, але у спогляданні вранішнього туману, який приховував навіть протилежний бік вулиці, на жаль, неможливо було позичити анітрохи бадьорості та впевненості. «Вже сьома година, – сказав він собі, коли знову почувся бій будильника, – вже сьома година, а й досі такий туман». Ще кілька хвилин Ґреґор полежав спокійно, ледве дихаючи, неначе чекаючи від настання повної тиші повернення реальних та звичних обставин.
Тож потім він сказав собі: «Перш ніж вдарить чверть на восьму, я мушу обов’язково й остаточно встати з ліжка. Втім, до того часу з офісу вже прийдуть довідатись про мене, адже контора відчиняється раніше сьомої». І він заходився виштовхувати себе з ліжка, рівномірно розгойдуючись всім тілом. Аби він таки впав, то, скоріше за все, не пошкодив би голови, різко піднявши її. Спина ж начебто була досить твердою; при падінні на килим з нею, певно, що нічого б не сталося. Більше за все він переймався думками про гуркіт від падіння його тіла, тому що це могло спричинить за дверима якщо не відчуття жаху, то хвилювання. Та все ж треба було на щось наважуватись.
Коли Ґреґор вже наполовину завис над краєм ліжка – новий спосіб був схожий скоріше на гру, ніж на втомлюючу роботу, потрібно було тільки ривками розгойдуватися, – він подумав, що було б набагато легше, аби йому допомогли. Двох сильних людей – він мав на увазі батька та служницю – цілком вистачило б; їм довелося б лише засунути руки під його випуклу спину, зняти з ліжка, а потім нагнутися і почекати, допоки він обережно перевернеться на підлозі, де його маленькі ніжки мали якесь значення. Та навіть якби двері не були б зачиненими, невже він насправді покликав би когось на допомогу? Не зважаючи на свою біду, він не втримався і посміхнувся від такої думки.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.