Эротические рассказы

Калейдоскоп часу. Лариса ДенисенкоЧитать онлайн книгу.

Калейдоскоп часу - Лариса Денисенко


Скачать книгу
Мені навіть на думку не спадало боятися. Було нестерпно далі жити от так, одним деревом, тому ми із синами пускали коріння в іншій землі, іноді – поруч, інколи проростали далі. Але завжди проростали, і я не почувалася засохлою гілкою. І мені здається, що саме це головне. Ніколи не почуватися засохлою гілкою. Я чогось не розумію, чому ти цим так цікавишся, ти що, хочеш піти, але боїшся?

      Марина ніколи для себе так прямо питання не ставила. Так, вона боїться. Вона взагалі боягузка. І їй не соромно, це жіночно, так вважають її бабуся, мама й сестра. Жінка повинна здаватися маленькою дівчинкою, беззахисно простягати ледь вологу перелякану долоньку, щоб чоловікові хотілося вести її вперед або назад, ну, куди вже він сам планує рухатися.

      – Знаєш, іноді я хочу піти. Тому що не розумію, чому він буває таким жахливим, хоча може бути таким гарним. І я б’юся, б’юся: ну чому все саме так? Гризу нігті, гризу собі мозок, а зрозуміти не можу. Він легко вчиться, хапає все з лету. Але чому він ніколи не вчиться того, чого я хочу його навчити?

      – Напевно, тому, що він звик почуватися авторитарним учителем. А авторитарному вчителеві, звичайно, ні до чого прислухатися до учнів, вони самі ловлять кожне його слово. Ти щаслива?

      Марина замислилася. Так, мабуть, вона була щаслива.

      – Ти любиш його?

      Так, Марина його любила.

      – Заспокойся. Отже, усе добре, – Інга витягнулася на лежаку. – Любов – це не замилування, це те, що дозволяє нам або не зауважувати, або терпіти недоліки іншої людини. І не намагатися її змінити. І знати-цінувати всі її точки.

      – Точки? – перепитала Марина.

      – Так. Коли знаєш людину – знаєш її точки. Гарні й погані.

      – Які?

      – Різні. Марнославство. Совість. Страх. Довірливість. Смішливість. Ледарство…

      Літак набирав висоту, Марина дрімала на плечі чоловіка. Інга затрималася в дьюті-фрі, купувала подарунки друзям, тому прийшла мало не останньою на реєстрацію і сиділа десь далеко. Напевно, для когось головне – не почуватися засохлою гілкою, а комусь важливіше пускати листочки, поки пускається, створювати тінь, поки створюється, бути потрібною дереву в будь-якому вигляді. Бути потрібною. Просто любити. І знати-цінувати точки.

      Інга сиділа з подругою на кухні. Та, зіщуливши очі, запитала в неї:

      – Колися! Ти закохалася в одруженого? Я побачила новий чоловічий парфум у тебе на трюмо. Відкритий. Щораз, коли ти закохуєшся в жонатика, ти купуєш для себе чоловічу туалетну воду. Познайомилася з невідомим нащадком Онассіса [5]?

      Інга засміялася, ледве не вдавилася копченою оливкою.

      – Так, від тебе нічого не сховаєш. Закохалася.

      – Ну, і що?

      – У нього мудра дружина. І гарна.

      – Це втішно чути. Кому потрібні чоловіки від поганих дружин? Розповідай.

      – Ти знаєш, нема чого розповідати. Дружина відчула його ставлення до мене раніше, ніж я. Коли мої почуття взагалі ніяк його не стосувалися, обходили, десь витали.


Скачать книгу

<p>5</p>

Аристотель Онассіс (1906–1975) – грецький підприємець-судновласник, мільярдер.

Яндекс.Метрика