За двома зайцями. Вибране. Михайло СтарицькийЧитать онлайн книгу.
коло столу, мов вівці! Сядьмо, куми, долі!
Деякі. А сідаймо, сідаймо, бо вже деякі на стульці не всидять!
Секлита. Пидоре! Давай килима! Простилай долі столи ті одсовуй к бісу!
Пидора стеле килима, Марта бере стільця і ставить посередині.
Устя. Ви, свята імениннице, сідайте посередині на стільчику, а ми сядемо й долі кругом вас.
Сідають; Секлита на стільчику.
Всі. Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.
Голохвостий. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?
Марта. Е, такому місяцю не на небі місце.
Голохвостий. Чому? Преподобниці не приймуть?
Устя. Преподобниці, може, й приймуть, а що святі, то виженуть!
Голохвостий. Та сідайте-бо хоч ви, Галю, коло мене!
Секлита. Сідай, сідай! Тепер уже можна! Бачите, яка парочка? Поздоровляйте: це жених і молода; Голохвостий посватав.
Галя. Мамо! Не робіть цього… слухайте, що я вам скажу…
Секлита. Після! Мовчи тепер та диш.
Голохвостий (набік). Що це вона, здуріла? Привселюдно меня об’являєть женихом! От тобі й раз, досидівся! Тепер почнуть язики чесати!
Міщанки (до Голохвостого). Бачите, а ви мовчите…
Голохвостий (замішавшись). Та то ще тольки так, між нами… розговор був… Когда ще судить бог сватов прислати…
Секлита. Що там сватів! От повеличайте їх, кумочки мої, та й заручини зап’ємо! Правда, гарна парочка?
Голохвостий (набік). Оце взяла в лещата!
Усі. Гарна, гарна, як вугірочки! Поздоров боже!
Всі (співають)
Де ж був селезень, де ж була вуточка?
Селезень на ставку, а вуточка на млинку!
А тепер вони в однім болоті,
П’ють воду, їдять ряску по своїй охоті.
Де ж був Свиридко, де ж була Галочка?
Що Свиридко у батька, а Галочка у неньки!
А тепер вони у одній світлиці,
Їдять з медом пухкі книші й паляниці,
П’ють вино й варенуху, обоє раденькі!
Секлита. Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Секлиту Лимариху!
Всі (співають)
І лід тріщить, і комар пищить,
А то кум до куми порося тащить.
І кумочко, і голубочко!
Звари мені порося, щоб і юшка була.
І юшечка, і петрушечка!
Кума моя, люба моя, моя душечка!
Секлита. Ой не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Втира сльози.) Так ви розжалобили, так розтривожили! Ой бідна я, сирота; цурається мене рідня моя: ніхто з Сірків і в хату не плюнув через отого чорногуза Проню!
Голохвостий (схоплюється, мов опечений). Хіба вам Сірки рідня?
Секлита. Аякже, сестра рідна… А та носата – небога!
Голохвостий (набік). От влопався!
Секлита. Якже, багатирі, запаніли! На бідний рід їм начхать тепер! А все через оту дурноголову!
Голохвостий (набік). Ну, пропав тепер, навіки пропав!
Секлита (плаче). А мене не має не тільки за тітку, а навіть за наймичку, та ще кричить, що од мене гнилицями тхньоть, горілкою смердить! Така у мене небога! (Хлипа.)
Голохвостий. Що його в світі