Історія Флоренції. Державець. Никколо МакиавеллиЧитать онлайн книгу.
Луніджани взяв у облогу Прато. Флорентійці вирішили стати на захист цього міста, замкнули свої крамниці й рушили до нього всенародним ополченням – двадцять чотири тисячі піхотинців і тисяча п’ятсот вершників. Аби послабити Каструччо та посилити своє військо, синьйори вирішили, що кожен ґвельф-бунтівник, який захищатиме Прато, дістане після закінчення воєнних дій право повернутися на батьківщину. На заклик цей відгукнулися чотири тисячі бунтівників. Численність цього війська і швидкість, із якою воно взялося до справи, так здивували Каструччо, що, не бажаючи спокушати долю, він відступив до Лукки. І тут, у флорентійському таборі, між нобілями і пополанами знову виникли суперечності. Пополани хотіли переслідувати Каструччо і, продовжуючи війну, покінчити з ним. Нобілі ж вважали, що слід повертатися, бо досить уже того, що Флоренція в небезпеці через захист Прато. Звісно, казали вони, зробити це було необхідно, але тепер, коли досягли цілі, не треба спокушати долю і ризикувати багато чим заради не такого вже великого виграшу. Оскільки домовитися було неможливо, питання передали на розгляд у Синьйорію, але там виникли такі самі суперечності. Коли про це стало відомо в місті, на площі вийшов народ, який заходився відкрито погрожувати грандам, унаслідок чого злякані нобілі поступились. Однак рішення продовжувати війну виявилося пізнім і неодностайним, ворог, натомість, устиг безперешкодно відійти до Лукки.
Обурення пополанів грандами досягло такого рівня, що Синьйорія вирішила заради збереження порядку та заради власної безпеки не дотримувати слова, даного вигнанцям. Ті, передбачаючи відмову, вирішили випередити її та ще до повернення всього війська з’явилися біля брами міста, щоб увійти до нього першими. Однак флорентійці були напоготові, тож задум не вдався, і їх відкинули ті, що залишалися в місті. Тоді вони вирішили все ж спробувати дістати добром те, що не далося їм силою, і послали в Синьйорію вісім обраних ними осіб, аби ті нагадали синьйорам про дане слово, про небезпеку, якої вони щойно зазнали, сподіваючись на обіцяну нагороду. Нобілі вважали себе особливо пов’язаними обіцянкою Синьйорії, бо зі свого боку підтвердили її вигнанцям, тому вони з усіх сил добивалися виконання обіцяного, однак їхня поведінка, через яку війну з Каструччо не було доведено до перемоги, так обурила всю Флоренцію, що їхній захист вигнанців не мав успіху – на превеликий збиток і безчестя для міста. Багато нобілів, обурившись відмовою Синьйорії, вирішили застосувати силу для досягнення того, чого не могли добитися проханнями та вмовляннями: вони змовилися з вигнанцями, що ті, озброєні, підійдуть до міста, а вони зі свого боку, щоб допомогти їм, візьмуться за зброю в місті. Але цей задум було розкрито ще до настання обумовленого дня, тож вигнанці побачили все місто озброєним і готовим дати відсіч нападникам і нагнати такого страху на внутрішніх змовників, щоб ті не наважились взятися до зброї. Довелось і тим і тим відмовитися від свого наміру,