Самсон і Надія. Андрей КурковЧитать онлайн книгу.
зроби! – погодився лікар. – Чай – це ті ліки, в яких побічних дій не буває!
9
У ніч на суботу шепіт червоноармійців Самсона не турбував. Почув він тільки скаргу Федора на те, що він за мамою сумує і що без його селянських рук мамі з землею не впоратися.
Ну а вранці через брудне віконце до спальні сонце заглянуло, підкресливши своїми променями і те, що шибки брудні, і загальний безлад, за який батьки, якби були живі, вишпетили б Самсона по повній. Жваво й радісно закаркали надворі дзвінкі київські ворони.
Вийшовши до вітальні, Самсон подумав, що червоноармійці ще сплять, бо було тихо. Взяв у комірчині віник із совком, підмів спальню.
Тут із коридору чемний у двері стук почувся.
Проходячи до виходу, зауважив Самсон, що гвинтівок під стіною немає.
Відчинив незамкнені двері.
– Ось, усім мешканцям сказали «указівку» роздати, – сунула йому в руки вдова двірника жовтуватий папірець. – А ще сьогодні суботник для обов’язкового прибирання з вулиць сміттєвих заметів! О десятій ранку.
Новина про суботник не могла затьмарити гарного, сонячного настрою. Але ось «указівка», надрукована з економією друкарської фарби, змусила задуматися.
«Громадяни жителі, з 22-го березня цього року по місту Києву буде проводитися реквізиція зайвих меблів для облаштовування радянських установ. Реквізиція буде проводитися червоноармійцями і представниками губвиконкому в присутності уповноважених будинкового комітету. Замість меблів буде виданий документ, який підтвердить список реквізованного з печаткою і підписом.
Не підлягають реквізиції необхідні для проживания меблі з розрахунку: стілець і ліжко на кожного члена сім'ї або мешканця, одна шафа, один обідній і один письмовий стіл на сім'ю. Кухонні меблі, не згадані вище, реквізиції не підлягають.
Голова губвиконкому, факсимільний підпис, печать».
Перечитавши «указівку» двічі, Самсон вирішив провідати письмовий стіл батька та обережно увійшов до кабінету. Червоноармійців уже не було, але матраци з постільною білизною скособочено лежали на підлозі, та й речі їхні так само тут валялися. І запах їхній стояв непорушно, як стовп, – дивна суміш із затхлості, тютюнового диму та машинного чи збройового мастила.
Насамперед Самсон перевірив верхню шухляду столу. Бляшанка лежала на місці, як й інші папери та їхній сімейний паспорт. У нижній шухляді панував колишній порядок – німецький тримач олівців ліворуч, оплачені старі рахунки поряд із ним, несплачені старі рахунки правіше.
Витягнув Самсон несплачені рахунки, погортав. Усі вони стосувалися 1917 року. Тут і від київського водогону, і від електростанції, і від магазину мінеральних вод, який давно закрився, і за окуляри з кістяною оправою, і від аптекаря за живильну мазь для п’ят…
Поклав він рахунки на місце, витягнув із глибини столу пляшечку з маззю «Лаинъ». Батько нею лікував екземи на ногах. Покрутив у руках, поклав назад і шухляду засунув.
Нахилився