Аліса в Задзеркаллі. Льюис КэрроллЧитать онлайн книгу.
раз хор голосів продовжив так:
– Це чоловік, що веде потяг. О, тільки один дим із труби паротяга коштує тисячу фунтів за клубок!
Аліса подумала про себе: «Який сенс із ними говорити?» Цього разу голоси не приєдналися, бо вона нічого не сказала, але, на її превеликий подив, усі вони ПОДУМАЛИ хором (сподіваюся, ви розумієте, що таке «ДУМАТИ ХОРОМ», бо Я маю зізнатися, що геть не тямлю): «Краще взагалі нічого не кажи. Мова коштує тисячу фунтів за слово!»
«Мені сьогодні насниться ця тисяча фунтів, їй-богу насниться!» – подумала Аліса.
Весь цей час Провідник дивився на неї, спершу крізь телескоп, потім крізь мікроскоп, а згодом – крізь театральний бінокль. Зрештою він сказав:
– Ти їдеш не в той бік, – зачинив вікно і пішов.
– Така маленька дитина, – сказав джентльмен, що сидів навпроти (він був одягнений у білий папір), – має знати, куди вона рухається, навіть якщо не знає власного імені!
Цап, що сидів поруч із джентльменом у білому, прикрив очі й гучно сказав:
– Вона має знати, як пройти до каси, навіть якщо не знає абетки!
Поруч із Цапом сидів Жук (пасажири цього вагона виглядали доволі дивним товариством), і він продовжив, так ніби вони за певним правилом мали говорити по черзі:
– Доведеться відправити її назад як багаж!
Аліса не бачила, хто сидів за Жуком, але наступним хтось застуджено просичав:
– Поміняти локомотиви… – І був змушений замовкнути.
«Трохи скидалося на сича», – подумала Аліса.
І дуже тихенький голосочок сказав їй просто у вухо:
– Ти могла б зробити з цього жарт… знаєш, щось таке про «сича» і «просичав».
Затим м’який голос вдалині промовив:
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.