Кобзар. Вперше зі щоденником автора. Тарас ШевченкоЧитать онлайн книгу.

      Упилася б ти без мене

      З своїми ксьондзами?

      Чортма хисту! Я спалила

      Польщу з королями;

      А про тебе, щебетухо,

      І досі б стояла.

      А з вольними козаками

      Що я виробляла?

      Кому я їх не наймала,

      Не запродавала?

      Та й живущі ж, проклятущі!

      Думала, з Богданом

      От-от уже поховала,

      Ні, встали, погані,

      Із шведською приблудою…

      Та й тойді ж творилось!

      Аж злішаю, як згадаю…

      Батурин спалила,

      Сулу в Ромні загатила

      Тілько старшинами

      Козацькими… а такими,

      Просто козаками,

      Фінляндію засіяла;

      Насипала бурта

      На Орелі… на Ладогу

      Так гурти за гуртом

      Виганяла та цареві

      Болота гатила.

      І славного Полубо[т]ка

      В тюрмі задушила.

      Отойді-то було свято!

      Аж пекло злякалось.

      Матер Божа у Ржавиці

      Вночі заридала.

      И я таки пожила:

      С татарами помутила,

      С мучителем покутила,

      С Петрухою попила

      Да немцáм запродалá.

      Та ти добре натворила:

      Так кацапів закрепила

      У німецькі кайдани —

      Хоч лягай та й засни.

      А в мене ще, враг їх знає,

      Кого вони виглядають?

      Вже ж і в крепость завдала,

      I дворянства страшну силу

      У мýндирах розплодила,

      Як тих вошей розвела;

      Все вельможнії байстрята!

      Вже ж і Січ їх бісновата

      Жидовóю поросла.

      Та й москаль незгірша штука:

      Добре вміє гріти руки!

      І я люта, а все-таки

      Того не зумію,

      Що москалі в Україні

      З козаками діють.

      Ото указ надрюкують:

      «По милості Божій,

      І ви наші, і все наше,

      І гоже, й негоже!»

      Тепер уже заходились.

      Древности шукати

      У могилах… бо нічого

      Уже в хаті взяти;

      Все забрали любісінько.

      Та лихий їх знає,

      Чого вони з тим поганим

      Льохом поспішають?

      Трошки, трошки б підождали,

      І церква б упала…

      Тойді б разом дві руїни

      В «Пчеле» описали…

      Чого ж ти нас закликала?

      Щоб на льох дивиться?

      Таки й на льох. Та ще буде

      Два дива твориться.

      Сю ніч будуть в Україні

      Родиться близнята.

      Один буде, як той Гонта,

      Катів катувати!

      Другий буде… оце вже наш!

      Катам помагати

      Наш вже в череві щипає…

      А я начитала,

      Що, як виросте той Гонта,

      Все наше пропало!

      Усе добре поплюндрує

      Й брата не покине!

      І розпустить правду й волю

      По всій Україні!

      Так от бачите, сестриці,

      Що тут компонують!

      На катів та на