Ярмарок нічних жахіть (збірник). Стівен КінгЧитать онлайн книгу.
коняці. ДіДі спокійно сприйняла наївну дитину, понюхала капотливе морозиво своєї хазяйки, вирішила, що це не те, чого вона хоче, і дозволила погладити собі носа.
– Ого, м’якенька! – промовив Блейк. Карла ніколи не чула, щоб він говорив з таким простим захватом. «Чому ми ніколи не возили наших дітей до якогось з тих зоопарків, де можна пестити тварин», – зачудувалася вона й відразу ж занотувала це до свого ментального списку справ, які має бути зроблено.
– Мене, мене, мене, – голосила, нетерпляче пританцьовуючи, Рейчел.
Дебела леді опустила Блейка.
– Полижи моє морозиво, поки я підніму твою сестру, – сказала вона йому. – Тільки не наберися дівчачих вад[44], гаразд?
Карла хотіла було сказати Блейкові, що їсти після інших, а особливо після чужих людей, зовсім не гаразд. Та потім побачила ошелешений усміх Джонні й подумала: та чорти забирай. Ти ж посилаєш своїх дітей до школи, яка перш за все є фабрикою мікробів. Ти сотні миль везеш їх по швидкісній автомагістралі, де будь-який п’яний маніяк або занурений у текстування есемесками підліток може перетяти розділову смугу і стерти їх геть зі світу. А потім забороняєш їм лизати частково надкушене морозиво? Можливо, це занадто для ментальності, вихованої на безпечних дитячих кріслах і велосипедних шоломах.
Пані конярка підняла Рейчел, і Рейчел змогла погладити конячці носа.
– Йойки! Гарнюня! Як її звати?
– ДіДі.
– Класне ім’я! Я люблю тебе, ДіДі!
– Я тебе теж люблю, ДіДі, – промовила пані конярка і смачно цмокнула ДіДі в носа. І всі розсміялися.
– Мамо, а ми можемо завести конячку?
– Так, – благодушно відповіла Карла. – Коли тобі виповниться двадцять шість.
Це змусило Рейчел набрати свого звичайного лютого виразу (насуплений лоб, надуті щоки, зшиті в ниточку губи), але, коли пані конярка розсміялася, Рейчел не витримала і засміялася також.
Уперши руки в прикриті верховою спідницею коліна, ця дебела жінка нахилилася до Блейкі:
– Можна мені отримати назад моє морозиво, юний парубку?
Блейкі подав батончик. Коли вона взяла, він почав облизувати собі вкриті розталим фісташковим морозивом пальці.
– Дякуємо, – сказала Карла пані конярці. – Ви така добра. – А потім до Блейкі: – Ходімо досередини і почистимося. Після цього ти зможеш отримати власне морозиво.
– Я хочу таке, як у неї, – мовив Блейкі, і це знову підбило пані конярку до сміху.
Джонні наполіг, щоб вони їли свої смаколики за столиком, бо не бажав, аби його «Експідішен»[45] прикрасився фісташковим морозивом. Коли вони закінчили й вийшли, пані конярка вже поїхала.
Просто одна з тих людей – вряди-годи гидких, частіше приємних, інколи навіть чудесних, – яких зустрінеш на шляху й ніколи не побачиш знову.
Тільки ж ось вона чи принаймні її пікап застиг на аварійній смузі, з акуратно встановленими поза трейлером дорожніми конусами. І Карла мала рацію, пані конярка дійсно була доброю до їхніх дітей. З цією думкою
В оригіналі автором використано слово
«Ford Expedition» – повнорозмірний, комфортабельний джип, що випускається з 1997 року.